TOU

Вітер і Філософ

— А щоб тебе чорти забрали, проклятий!…

— За що ти мене лаєш, пане Філософе? — спитав Вітер.

— За те, — відповів Мудрець, — що як тільки я відчинив вікно, аби викинути часникове лушпиння, ти так війнув своїм проклятим вихором, що все розсипалося по столу і світлиці. Окрім того, ти перекинув і розбив останню чарку з вином, не кажучи вже про те, що, видмухнувши з папірця тютюн, засмітив усю страву, яку я збирався по праці з’їсти…

— Та чи знаєш ти, — сказав Вітер, — хто я такий?

— Ще б пак не знав такого! — вигукнув Фізик. — Хай про тебе селюки байки складають. А я після вивчення небесних планет навіть не зверну на тебе уваги. Ти лише порожня тінь…

— А коли я, — каже Вітер, — тінь, то є при мені й тіло. Се достеменно, що я тінь, а невидима в мені сила — є справжнє тіло. Як же мені не віяти, коли мене рухає наш всезагальний творець і невидиме всевмістиме єство.

— Знаю, — сказав Філософ, — що в тобі є живе єство, і воно невинне, оскільки ти всього-на-всього вітер.

— І я знаю, — мовив Вітер, — що в тобі стільки ж розуму, скільки у тих двох селюків, з яких один нахилився, задерши одежу, і привітав мене за те, що я роздував пшеницю, коли він віяв її. Другий такий же комплімент зробив мені, коли я не давав йому вивершити стіг сіна. Ти в них годен бути головою.

Сила: Хто на погоду i врожай сердиться, той заміряється на всетворящого Бога.

Якщо сподобалось? Поділіться з друзями:
0 0 голосів
Рейтинг статті

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі