Якось Хитрий Петр теслярував. Одного вечора, коли він повертався з роботи, вискочив на дорогу злий собака, кинувся на нього і вкусив. Хитрий Петр недовго думав, замахнувся сокирою і вбив собаку. Господар собаки зразу пішов до судді, поскаржився на Хитрого Петра і зажадав, щоб той заплатив за собаку добрячі гроші.
Суддя дуже шанував хитруна, але мусив викликати його до себе. Прийшов Хитрий Петр до судді й розповів усе, як було: так і так, хтозна-звідки вискочив собака і кинувся на нього, а він захищався і вдарив собаку по голові, той і здох.
– Ех, Петре, Петре, треба було бити сокирищем, а не обухом,– похитав головою суддя.
– Так воно то так,– мовив Хитрий Петр,– але хай би тоді й собака мене кусав хвостом, а не зубами!
Спершу навчіться!
