Бурятські казки

Коли це було, коли саме жив Будамшу,– ніхто гаразд не знає. Одне відомо: ніколи нічого Будамшу не мав. Мав тільки Будамшу невеличкого килимка, на якому

Зібрав колись журавель птахів З усього білого світу. Захотілося йому стати їхнім володарем – пташиним ханом. Позліталися до нього всі птахи, окрім однієї найменшої пташечки.

Жили колись два брати. Старший – Галдан – був лагідний, тихий, хотів жити, як усі живуть, а найбільше хотів якось розбагатіти. Молодший – Баїр –

Кажуть старі люди, наче багато-багато років тому, в прадавню давнину жив один хан. Ніде не було такого злющого володаря, як він. Ніщо його вже не

Жив у давнину вузькоокий хан Олзой. Жив-байдикував, бо хіба ж годиться ханові щось робити? Одного разу знічев’я наказав він оповістити всіх своїх підданців: – Хто

Жив самотою у давні роки один бідний хлопець-сирота; звали його Янгут. Нікого й нічогісінько в світі в нього не було: ані рідних, ані юрти, ані

Якось миша потрапила в капкан. Бачить, іде лісом лев. Благає миша лева: – Послухай, леве, допоможи мені. Може, і я тобі в пригоді стану. –

Жили колись брат і сестра. Брата звали Гар’юлай-мерген, а сестру – Агу-ногон-абаха. Жили вони у мирі й злагоді. У добрі й достатку. Був у них

Жив колись Меел-батор. Відколи жив, завжди змагався він у боротьбі з багатьма звитяжними й дужими баторами, та ніколи спиною не торкався землі – ніхто не

Жив на світі богатир на ймення Батор-Седкіл – Богатирська душа. В нього був сусід, якого звали Айраном – Боягузливим. Ось напали на країну вороги, і

Колись у давнину серед жовтого степу, поблизу Жовтого моря, біля підніжжя трьох гір стояв височенний, як скеля, срібний палац з огорожею з литого срібла та

В давнину жив на світі бідняк. Був у нього син, звали його Занданом. Коли Зандан підріс, батько йому каже: – Іди, сину, походи по світу,