Білоруські казки

 Жив собі бідний дід. Мав він собаку. Як собака постарів, дід прогнав його з двору. Пішов собака в ліс, дивиться – аж там вовк сидить.

Був у одного господаря собака. Щиро служив він господареві, та й незчувся, як постарів. Гірше стали бачити його очі, і важче йому стало стерегти господареве

 Сталося якось в одній країні велике лихо: налетів звідкілясь дев’ятиголовий змій Чудо-Юдо й ухопив з неба сонце й місяць… Горюють люди, плачуть: і темно без

 Їли два зайчики в ліску під берізкою, гріються на сонечку і розмовляють. А в ліску так гарно!.. Мушки гудуть, одна за одною ганяються, крильцями видзвонюють,

Служив солдат Іванко двадцять п’ять років, вислужив синій квиток і пішов додому. І мав він при собі тільки три копійки грошей. А був цей солдат

Жив-був цар-чарівник. Кинув він поклик по всьому царству: «Хто сховається від мене, тому півцарства віддаю». Знайшовся такий охочий – Синя свита навиворіт пошита. Приходить він

Жили-були три ксьондзи. Розтовстіли вони так, що лихо. Що не робили, яких ліків не вживали – нічого не допомагає. Порадили їм лікарі на води їхати:

Жив собі один бідний чоловік. Зиму сяк-так перебивався. А настала весна – хоч зуби на полицю клади. Одна гуска залишилася, та й та худа. –

Народився в пана син. Довідався про це економ. «Треба,– думає,– привітати пана». Покликав він старосту, лакея й кучера та й каже їм: – Підемо вітати

Був один нерозумний чоловік. Захотілося йому піти на ярмарок. Зловив він півня, взяв за пазуху та й пішов. «Продам,– думає – півня, куплю тютюну». Він

Жили собі дід та баба. І були в них дві дочки – дідова дочка і бабина дочка. Дідову дочку звали Галя, а бабину – Юля.