Ой, нема миліше
Ой, нема миліше,
Нема веселіше,
Як в бабці в гостині, –
Медом нагодує,
Солодко цілує
Личенько дитині.
Яблучок нав’яже,
Казочку розкаже,
Ще й лялечку справить, –
Бабуся радіє,
Сама молодіє,
Коли внучків бавить.
(Марійка Підгірянка)
Бабусі
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов зимові візерунки
На замерзлій з ночі шибі.
(Костецький Анатолій)
Рукавички
Узимку, в морози, хуртечі й завії
Тебе і мене рукавички зігріють.
А теплі від чого вони і чому?
Скажу вам по щирості: теплі тому,
Що наші ласкаві бабусі і мами
Вплітають тепло своїх рук між нитками.
(Костецький Анатолій)
Дай, бабусю, поцілую
Дай, бабусю, поцілую,
сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки
На замерзлій з ночі шибці.
(Костецький Анатолій)
Бабця спить
Ходить тиша в теплих капцях,
Задрімала в кріслі бабця.
А годинник цокотить:
Бабця спить, бабця спить.
Я навшпиньках вийду з хати,
Щоби їй не заважити.
Не скачи, собачко, цить!
Бабця спить, бабця спить!
(Багірова Віра)
Бабусині руки
Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно.
І ми, – скажу вам, – з нею
В усьому заодно.
Така моя бабуся –
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі –
Ну просто золоті!
Вони що хочеш вміють,
Скрізь роблять чудеса:
То місять щось, то миють,
Подивишся – краса!
Так товсто мажуть пінку.
Так щедро сиплять мак.
Працюють без спочинку,
А пестять ніжно так.
І в хаті, і на дворі
Пороблять все як слід.
То чистять щось в коморі,
То варять нам обід.
Як смеркне – тіні дивні
Сплітають на стіні:
Казки такі чарівні
Розказують мені.
А там нічник засвітять,
Онучка щоб міцніш спала.
Мабуть, немає в світі
Таких хороших рук!
(Квітко Лев)