Осінь
Давно вже попрощали нас
З-під неба журавлі,
Пташки замовкли у гаях,
І втихло на землі.
…Припали квіти до землі,
Туман наліг кругом,
Ще день, ще два — і всі поля
Заснуть глибоким сном.
Рідна мова
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити.
Ненька наша мила?!.
