Дитячі вірші про захисників України

вірші про захисників УкраїниНадійний захист Україна має!
Агресію, конфлікти зупиняє.
Цінуймо тих, хто може край наш захистити!
Гвардійців-патріотів – не зломити!
Вони життя своє за Україну віддадуть,
А відсіч ворогам завжди дадуть.
Рішучі й сильни воїни у нас,
Держави гордість, в непростий цей час!
І знаю я, що Україну не зломити,
Якщо Нацгвардія нас буде боронити!

***

Спасибі, воїни мої, за те,
Що бережете Україну!
Спасибі вам за тихий мирний сон,
Спасибі вам за те, що ви живі,
Спасибі, ангели мої!

***

Хай буде щасливою ваша дорога,
Щоб мир був у світі і добрим був час.
Звертаємось ми з хвилюванням до Бога,
Щоб діти живі повернулись до нас.
Служіть і мужнійте, старайтесь щосили,
В майбутньому це знадобиться для вас.
Щоб ваші батьки були горді й раділи,
Й пишалися вами. У добрий вам час!

***
А сльози душать, бо вони вже тут
Вони вже вдома! Дякуємо Богу!
Роки́ останні – нелегкий маршрут,
Та все ж тепер це – крок до перемоги!

А сльози душать – ось уже й вони,
І біль і щастя злились воєдино
Вернулись рідні, дорогі сини,
Їх зустрічає мама Україна!

А сльози душать, Господи нехай
Оце повернення віщує перемогу,
«Героям слава!!!» – лине аж за край,
І Україні слава, СЛАВА БОГУ!
(Г. Британ)

***

Тихо плакала ніч за вікном,
Розриваючи тишу надвоє,
Біля ліжка, з підбитим крилом,
Ангел зраненого героя…

Вчора обстріл, він мужньо стояв,
Відганяючи кулі злобні,
Нині тільки на мить задрімав,
Знову бій, знову бій холодний…

Затуляв від вогню бійця,
Огортав на морозі теплом,
Таки ранили… Біль… Швидка…
Ангел поруч з підбитим крилом…

Цілу ніч хірург у лікарні,
Над героєм старанно трудився,
Поруч тихо зморений ангел,
За героя невтомно молився…

«Все, закінчили, буде жити»,-
Тихо мовив хірург над ранок,
В очі ангелу подивився :
«Дай і твої зашию рани…»

Здивувався змучений ангел:
«Як ти знаєш? Я ж безтілесний?»
«Він не вижив би ,тому знаю
Що ти тут , мій друже небесний…

Щиро дякую я без тебе,
Не зумів би його підійняти,
Донеси подяку до неба,
Відпочинь, я буду пильнувати…»

Задрімав замучений ангел,
Відновив загублені сили,
Щоб над своїм бійцем вже зранку,
Підійняти зміцнені крила…
(Г. Британ)

***

Воїне, лицарю славний,
Ти зброю тримаєш в руках,
Щоб на нашу країну-державу
Злий не позарився враг.
Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків,
Відважний вкраїнський воїне,
Нащадку славних козаків!

***
Бажаємо служби тільки в радість,
Нехай ворог забуде зло і капость,
Нехай у світі буде лише добро,
А в серці хай живе тепло!

***

Славна історія у Батьківщини моєї,
Багато різних подвигів присвятили їй.
І під мирним небом, і в боях війни
Відвагу проявляють Захисники Країни!

Льотчики – герої і артилеристи,
Моряки, зенітники, браві танкісти,
Десантники, сапери, піхота і зв’язківці,
Розвідка, прикордонники і кавалеристи!

А ще мед.служба, кухня польова,
Ну і дуже важлива пошта фронтова,
Багато в ній специфіки – Армія велика,
Сильна, надійна – ось вона яка!

Доблестю і честю Батьківщині служити,
Їй оплотом потужним і опорою бути –
Це не для кожного, тут потрібно покликання!
Захисники Вітчизни, уклін вам і визнання!

***

Воїне, лицарю славний,
Ти зброю тримаєш в руках,
Щоб на нашу країну-державу
Злий не позарився враг.
Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків,
Відважний вкраїнський воїне,
Нащадку славних козаків!

***
Я навчусь марширувати.
Виросту — піду в солдати.
Буду справжнім вояком.
Вивчусь на артилериста,
Або стану я танкістом,
А ще краще — моряком.
А допоки вчусь у тата,
Україну захищати.
І, як він, як наш дідусь,
Я нікого не боюсь.
Дід мій в армії служив,
Тато в армії служив.
Я служити теж піду,
І я їх не підведу.
На землі або на морі
Я стоятиму в дозорі,
Батьківщину не віддам
Злим, підступним ворогам.
Тато каже: «Молодець!
Справжній синку, ти боєць!»

***

Вони не святі
і всі про це знають,
Святими стають
в потойбічнім житті,
Там в синім небі,
де хмари літають,
Де святість вимірюють
на власнім хресті.

Вони не пророки,
вони не шамани,
Не відьми розкуті,
не чаклуни,
Їх чари – лиш тіні,
пролиті в омани,
Під подихи смерті
і запах труни.

Вони не одвічні,
смертні і грішні,
Різних молебнів,
різних церков,
Та спільної віри,
як вісті невтішні
Друзів приковують
до смертельних оков.

Вони не актори,
не герої романів,
Без відліку слави,
без міри ціни,
Воїни світла,
полонені туманів,
Привиди миру
в обіймах війни.

Вони на святі,
і всі про це знають,
Їх сутність освячена
в справах простих,
І ми їм радіємо,
коли вони сяють,
Та віддано молимось,
як на справді святих.

***

Ти солдат і тепер захищаєш,
Рідний край від московських катів.
Нечисть бісівську геть проганяєш,
Що зі зброєю вдерлася в дім.
Знаю, синку, ти скучив за мною,
Та за рідним будинком своїм.
Бог почує молитву ту мою,
Повернешся додому живим.
Вірю, буде твоя перемога,
Та майбутнє щасливе життя.
В Україну я вірю та в Бога,
І чекаю на тебе щодня.

***
За нашу рідну Україну,
Що зберегли за всі віки –
Низький уклін і тричі “СЛАВА!”
Українські захисники!

***

Позитивного настрою
І великих перемог!
Не здавайся ти без бою,
Хай тобі поможе Бог!

***

І кожен українець мусить знати
Героїв, що тримають небеса,
Що творять ту історію сучасну
Що борються за правду до кінця.
Заради щастя,справедливості і волі
Заради світлої, ясної долі…
(Г. Британ)

***
Спасибі тобі, друже, що зберіг
Любов у серці до свойого краю
Попри всі чвари… Та я точно знаю,
Що ти по-іншому б не зміг!
Для перемоги все зробить зумій
У цей важкий для України час!
Ти вистоїш за себе і за нас,
Спасибі тобі, друже, що живий!

***

Наснаги, щастя, сили та любові
Вам до життя та до своєї долі,
Щоб ворог не дійшов до нашого порогу,
Щоб ви здобули мир і перемогу.

Ви захищати у боях навчились,
Все те, заради чого народились,
Надію в поміч, щастя в порятунок!
Дай Боже, віку довгого вам у дарунок!

***

Героям країни,
Воїнам світла –
Захисникам України,
Що мужньо боронять нас
Від супостата,
Ні танком ні градом
Вас не залякати.
Всім тим що життя
Не шкодують віддати –
Низький вам уклін,
І велика подяка!

***
Ви повернулися… Додому, в Україну,
Лиш Господу відомо що в душі…
Позаду все…Прямуйте без упину
Вперед! Відкиньте спогади лихі!

Ви повернулися… Ви тут, біля родини,
У когось мама плаче на плечі…
Вона давно не обіймала сина,
І так боліло в неї на душі…

Ви повернулися… Не зламані злим вітром…
А скоро день народження Христа,
Він ваші рани вилікує світлом,
Загоїться поранена душа…

Ви повернулися… Радіє вся країна,
Своїм відважним донькам і синам!
Ніколи не впадемо на коліна,
Бо в нас такі герої – Слава ВАМ!
(Г. Британ)

***

Якщо ти стоїш в строю,
Пам’ятай Батьківщину свою,
Пам’ятай: син ти й солдат.
На тебе завжди дивляться
Наші пильні очі,
Наші добрі серця.
І на все тобі відповідь –
Найдорожче нашої Батьківщини
На світі немає!

***

Жили в своїм краю ми мирно й тихо,
Учились діти, працювали всі,
Й не думали, що горе є і лихо,
Ходили влітку по дзвінкій росі,
Чарівні квіти ми у полі рвали,
Плели віночки в літні дні ясні.
А про війну ми, навіть, і не знали,
Співали гарні і дзвінкі пісні.
Та от прийшла війна в наш край проклята,
Гримлять снаряди, дибляться поля…
На ту війну забрали мого тата,
І стала зовсім іншою Земля.
Мені тепер не хочеться співати,
Молюсь, прошу, щоб тато був живий.
Для тата хочу сонце малювати,
Живи, татусю рідний, дорогий…
Я так люблю тебе — не розказати!
Про тебе думаю і бачу уві сні.
Вернись додому — й буду я співати
Найкращі в світі чарівні пісні!
(Н. Красоткіна)

***
Я вчора плакала, тихцем, ніхто й не чув,
Не знаю навіть, що й найшло на мене,
Здавалось, душу холод проштрикнув,
І серце билось – билось як шалене…

Думками полетіла там де ти,
І ти забрав мене в свої обійми…
Прокинулась від звуків самоти,
А на душі і серці не спокійно…

Вмить телефон в кімнаті задзвонив,
Шукаю в метушні…Та що зі мною?
«Хто дзвонить?» – «Це товариш, побратим,
Ваш чоловік в лікарні, після бою…»

«Що сталося?! Живий, кажіть, живий?!!!»
– О Боже, он чого душа боліла…
«Живий, це був страшний, запеклий бій…»
«Спасибі Господи…» – тихенько шепотіла…

« Кажіть адресу, зараз запишу́…
Він сильний, крізь усе пройде, він зможе».
Змахнула зі щоки гірку сльозу,
Все добре…Він живий… Спасибі, Боже.

Дорога наче вічність пролягла,
Він там, чекає… Так її чекає…
Приїхала… У сні обійняла…
Здавалось щастя більшого немає…

Він тут, живий, він пережив цей бій,
Тихесенько торкнулася рукою…
«Люблю тебе, ти чуєш, рідний мій?
Все буде добре, я отут, з тобою…»

Він усміхнувся… Хоч в очах вогонь,
Від болю й жаху, що прийшлось стерпі́ти,
Не розмикаючи ані на мить долонь,
Вони залишились ще довго так сидіти…»

О Господи як хочеться весни!
Отої, щоб не плакали кохані!
Щоби до мами повернулися сини!
Загоїлися всі болючі рани..!
(Г. Британ)