Лис, Цап і мішок моркви

Лис, Цап і мішок морквиБiгли якось удвох лис i цап, дуже голоднi. А тут чоловiк їде возом, везе мiшки з морквою. На поворотi вiз пiдскочив, один мiшок i впав на землю. Чоловiк цього не помiтив i поїхав далi.

– Це моя морква,- сказав лис, пiдбiгши до мiшка.
– Вiдiйди! – заявив цап.- Морква моя, бо це їжа саме для кiз.
Лис вишкiрив зуби на цапа, а цап наставив роги на лиса, i так вони довгенько стояли один проти одного. Нарештi лис i каже:
– Так ми ще довго тут будемо стовбичити i сваритися, а пуття з того не буде.
Краще позмагаймось! Он, бачиш, стоїть закопаний стовп. Хто його перекине, того й морква буде.

– Гаразд! – зрадiв цап.- Це менi раз плюнути.
Розiгнався та в стовп головою лусь! А стовп i далi стоїть собi.
Разiв чотири бив iще цап у нього рогами з розгону, аж поки в нього роги трiснули. А стовповi хоч би що, стоїть, як i доти.
Настала черга лисовi силу показати. Почав вiн рити землю навколо стовпа, пiдкопувати його. Рив, рив, аж геть увесь зiпрiв, поки нарештi до кiнця добрався. Стовп i впав. Та був вiн такий важкий, що коли, падаючи, вдарив лиса по заднiй нозi, то й зламав її.
Лежить стовп на землi, а цап каже лисовi:
– Забирай моркву! Менi вже нiчого не треба, так голова болить. А лис у вiдповiдь:

– Де там! Я тепер до неї й пiдiйти не можу.
Однак полежавши та вiдхекавшись, лис усе-таки звiвся на три ноги й пострибав до мiшка.

Але поки вони отак змагалися, чоловiк той побачив, що на возi мiшка не вистачає, завернув коней i поїхав назад. Побачив свiй мiшок i забрав його перед самiсiньким носом у лиса.