TOU

Як Мишко борщ варив

Як Мишко борщ варивМавпеня Мишко повернувся додому із далекої холодної країни. Мавпеня до себе друг запросив – козеня Бодя. Сподобалось Мишку в гостях. А найбільше мавпеняті сподобалось смачне частування.

Стара кізочка – мама Боді була знаною куховаркою. Отже, щодня готувала для дорогого гостя найкращі смаколики: вергуни, пироги з маком, вареники з вишнями, а ще – чудовий, наваристий, запашний борщ з грибами. Як спробував той борщ Мишко, то зрозумів, що смачніше нічого в житті не куштував.

Коли ж настав час прощатися з гостинними хазяями, попросив у кізочки рецепт. Що треба зробити, що борщ такий смачний та запашний вийшов. Чому попросив? Бо мріяв Мишко повернутися до теплої країни і здивувати тамтешніх друзів: мавпочку Марточку, слоненя Носика, папугу Пугу, жирафика Рафика, страусятка Усю і крокодильчика Рильчика новою незвичайною стравою.

Записала кізочка рецепт, Мишко його до кишені поклав. Поцілував кізочку, потиснув ратичку Боді, на орла всівся і «Додому!» сказав.

На нього вже всі чекали, бо скучили сильно. Тому вони зраділи, кинулися обіймати мавпеня, розпитувати, як його Бодя зустрічав і що Мишко нового побачив.

Мишко з усіма пообнімався, а потім таємничо посміхнувся і запросив до себе на обід: «Вранці приходьте, на вас сюрприз чекає!» Звірята згодились почекати і по домівках розійшлися.

Заходився Мишко борщ готувати. Хотів з кишеньки рецепт дістати, дивиться: аж немає там папірця. Мабуть, загубився під час перельоту.

Почав Мишко згадувати, що мама кізочка робила. Згадав: вона різала щось довге, щось кругле, щось жовтувате, вкрите світло-коричневої шкіркою і щось велике, розчепирене…

Подивився в холодильнику. Знайшов банан і зрадів: Ось воно, довге! Потім апельсин взяв. Ось воно, кругле! Знайшов батат. Ну точно! Це ж те, жовтувате, вкрите світло-коричневої шкіркою. Ананас дістав. Трішки не схоже, але ж воно теж, розчепірене. Порізав все, у каструлю кинув.

Далі згадав, що не тільки водою це заливають. Глядь: у холодильнику лише кокос залишився. Мишко його розбив, кокосове молоко у каструлю вилив, води додав і – на вогонь. Потім ще м’ятою присипав. Бо ж зелененьке теж у борщі плавало.

Стоїть каструля на вогні, парує. А мавпеня тим часом пішло душ прийняти. Після дороги все ж таки!

З душу вийшов – вогонь вимкнув, каструлю кришкою накрив, у ліжечко вмостився та й поснув.

Вранці прибігли друзі.

Мишко під пальмою стіл накриває, радіє. «Зараз вони справжнього борщу спробують, – маракує, – Він їм сподобається».

Друзі спробували й здивувались.

– Це ж звичайнісінький компот, – сміються.

– Не може бути! – не вірить Мишко.

Спробував – і зрозумів, що не борщ це, зовсім не борщ! Соромно йому стало. А друзі заспокоюють:

– Нічого, іншим разом звариш. То, мабуть, день у тебе нещасливий був.

Довелось Мишкові до Боді телефонувати. Стара кізочка все зрозуміла. Терміново з орлом рецепт та горщик зі справжнім борщем передала.

Посмакували звірята борщем, але вирішили, що банани у них кращі за все.

Посумував Мишко, але що поробиш? Тепер, коли друзів до себе запрошує, бананами пригощає. У теплій країні до них усі звикли. Та, може, воно й на краще? Справжній борщ варити він так і не навчився.

Якщо сподобалось? Поділіться з друзями:
0 0 голосів
Рейтинг статті

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі