Дитячі казки

На околиці нашого села, якраз над річкою жила собі вдова Ганна. Чоловік її був добрий і славний козак Шуляк, та загинув у бою з татарами. Зосталася Ганна сама з маленькою дочкою Явдошкою. Тож люди на селі так і звали Ганну — Шулячкою. Лишилося у Ганни невеличке поле біля високої могили, …

Найвродливішим парубком у нашому селі був Степан Сорока. Стрункий, чорнявий, чуб кучерявий, на дівчат і молодиць вусом тонким моргає, спокою-сну їх позбавляє. Сорочка на ньому завжди чистенька, білого полотна, а вишивка аж очі вбирає — все дубові листочки та барвінок. Любив Степан чепуритися, як ото справжня сорока. Хоча Сороками їх …

У селі Угловаті, на кутку Дячуківці над ставочком жив чоловік Яків Білоус. І була у нього доця Варочка. От якось зимою Яків захворів, та й помер. Лишилася Варочка сама. Поки ще у Варочки пшоно було, то вона кулешик варила, а далі і те скінчилося. Пожаліли її сусіди — розказали попові, …

Ох і славне чумацьке діло, та на всю Україну відоме! А чумаки — поважні і хазяйновиті люди. Всю зиму добре на печі вилежуються та боки гріють. І ні до чого їм ніякого діла немає — ні до хатньої, ні до польової роботи, хіба що до шинку. Але тільки-но весна настає …

Жив одного разу бідний селянин, і було у нього вісім вічно голодних діточок і одна єдина корова. Ясна річ, що діти зростали не в розкоші. Але, на щастя, Ласка давала молока не менше, ніж сама доглянута корова на панському дворі. Без неї стільки ротів годі було б прогодувати. А яка …

Якби ти побачив, як Улле Ніклассон стоїть зі своєю в’язкою хмизу в лісі і погладжує вогненно-руде, схоже на щетину волосся, ти реготав би до упаду. Справа в тому, що Улле Ніклассон був не таким, як інші хлопчики. Його волосся було схоже на висушений сонцем і літньою спекою ялівцевий кущ, ніс …

Маленький Умка — біле ведмежатко — сказало мамі: – Я хочу літати. — А ти спробуй, — відповіла Велика Ведмедиця. — Може, в тебе й вийде. — Але ж я не вмію, — вдихнув Умка. Велика Ведмедиця ласкаво погладила сина і показала на гагар, що сидять на скелі. — Дивись, …

Дуже впертим був ослик Алфавіт. Йому казали: – Біле. А він казав: – Чорне. Йому казали: — Сьогодні чудова погода? А він казав: – Скоро піде дощ. Розмовляти з осликом Алфавітом ніхто не міг. Він міг пересперечати кого завгодно. Прийшло якось до ослика поросятко Кнопка і сказало: — Ти, ослик, …

— О, Роджере, як мені подобається наш новий будинок! – сказала пані Аніта своєму чоловікові.— А яке тут свіже та чисте повітря — не те що в Лондоні. І далматинцям таке роздолля для забав. — Так-так, було б чудово, якби вони обмежилися лише іграми, — зауважив Роджер. — Вони перерили …

Надумали комахи обрати собі царя. Бо куди це годиться – у звірів царює Лев, у птахів Орел верховодить, і лиш вони без правителя! – Я! Я буду вашою царицею, – вилетіла поперед усіх балакуча Муха. – Я найпрудкіша, всюди встигаю, все знаю, мені й царювати. Комахи, кожна на свій лад, …

Жив собі м’ячик – великий пустун і розбишака. Цілісінький день нічого не робив, тільки заважав усім та жартами недобрими допікав. Якось М’ячик вийшов на прогулянку. Прямує собі доріжкою, аж бачить – у піску копирсається маленька Лопатка. – Що ти робиш? – зупинився М’ячик. – Будую місто, – відповіла Лопатка. – …

Жили собі під землею двоє ведмедок, Тасик і Басик. Це були великі коричневі комахи з дужими передніми лапками. Ними вони рили нірки, шукаючи поживу. Ведмедки ніколи не сварилися і завжди ділилися всім, чим могли. Якось Басик прибіг до друга своєю ніркою дуже збуджений. – Що трапилося? – запитав Тасик, неохоче …

За горами, за лісами проживав могутній король. А був він удівець, бо ж дружина його давно вмерла, королеві ж полишила три доньки. Був цей король уже чоловік старший, підтоптаний, мав зовсім сиву голову, в кістках крутив йому гостець[36], спина не хотіла випростуватись, і ледве-ледве човгав він по своїй палаті. Отож, …

В лісі знявся переляк… Першим вісником прибіг сам не свій — аж мордочка йому побіліла — бувалий в бувальцях чорновухий Заєць. Захекавшись, він перебіг цілим лісом й кого тільки спіткав по дорозі, перед кожним сідав на задні лапки, передніми витирав вуса, відкашлювався й пошепки говорив: — Біда, братця! Біда-а!.. Бачив …

Хто такі Нісохлюпчики? Як, ви не знаєте? Малята Нісохлюпчики бігають на чотирьох лапках, мають хвостики й довгенькі носики якими хлюпотять. І, між іншим, батьки їх зовсім не лають за те, що вони хлюпотять носиками. А якщо серйозно, то справа дещо в іншому. У малят Нісохлюпчиків у порівнянні з їх товстеньким …

Колись давно, у Ґудзи-країні ніколи не було снігу. Друзі, ви ж знаєте, що то за така країна, Ґудзи-країна? Так, правильно, там живе фея загублених ґудзиків Ґудзи-мудзи. І, безперечно, що у тій країні все з ґудзиків: і квіти, і дерева, і, навіть Сонечко – то величезний яскравий та блискучий жовтий ґудзик. …

Снігова Хмаринка, звичайнісінька хмаринка: біленька, пухнаста та весела. Від хмаринки дощової відрізняється тим, що сипле на землю сніжок, а не льє дощиком. А головне, на сніговій Хмаринці живуть її подружки біленька Мишка та біленька Павучиха. Вони товаришують дуже давно й живуть у злагоді. З ранку Хмаринка обов’язково пролітає над будиночком …

Маленька Сніжинка – надзвичайно мила й гарненька фея, що живе в сніжно-білому замку в найбілосніжнішій у світі країні. А знаходиться та країна серед величезних і холодних крижин. Проте Сніжинка – фея, що не боїться холоднечі, навіть навпаки – укриває Землю снігом. У такій нелегкій справі допомагають їй Сніговий Слон і …

Колись, за добрих давніх часів, як ні мене, ні вас не було ще на світі, жили собі чоловік і жінка. Народився у них син. Назвали його Джеком. А хата їхня стояла в дрімучому лісі. Тож хлопець уже й великий виріс, а ніколи ще не бачив чужих людей, тільки своїх батька …

Був собі один чоловік і жив він гарно та заможно. Працював ретельно, вчасно виконував кожну роботу, й було йому добре. В того чоловіка була мила жінка: роботяща, охайна, лагідна. Жили вони щасливо, все мали, нічого ліпшого від долі не жадали. На працю також не нарікали. Та от якось одного дня …

На великому пребагатому хуторі жив собі проживав старий козацький полковник, на назвисько Шруб. Та й були в нього три сини: два — як орли, третій, молоденький,— як сокіл. Були вони всі козаки-лицарі, та тільки мали різну вдачу. Перші два були пишні та горді, любили тільки воювати, на лови їздили та …

Цуценя Тявка лежало у своїй будці і спостерігало, як грали козенятко Мармеладик і телятко Рогалик. А грали вони так: підбіжуть до сосни, вдарять з усієї сили головою по стовбуру — і з гілок шишки сиплються. Хто більше збив, той переміг. Не витримав Тявка, з будки виліз і підійшов до друзів. …

Зібралися біля стайні порося, цуценя та каченя і почали з’ясовувати: «Що найкраще?» — Найкраще… Гав… Гавстроном! — сказало цуценя Тявка. – Там стільки смачного! — Ні, найкраще танець кря-кряков’як! — заперечило каченя Крячик. – Мені так подобається танцювати. – Танці – нісенітниця! — запротестував порося Кнопка. — Найкрасивіше на світі …

Різні фонтани бувають. Але той, про кого йде мова, був плаваючим. А плаваючим він був тому, що випускав його над Блакитним морем кит Дивачок. Хоч би куди Дивачок плив — там фонтан іскрився. Різнокольорові цівки високо злітали. Так високо, що їх було видно. Цікаві пасажири на палубах величезних білих пароплавів …

Жили два горобці: Чик і Чирік. Якось Чику прийшла посилка від бабусі. Цілий ящик пшона. Але Чик про це ні слівця не сказав своєму приятелеві. «Якщо я пшоно роздаватиму, то собі нічого не залишиться», — подумав він. Так і склював усі зернята сам. А коли ящик викидав, то кілька зернят …