Дитячі казки

У одного царя росла золота груша. Але з неї користі не мав, бо врожай щось крало. І примусив цар синів доглядати грушу. Прийшов старший син

Був собі раз Вовчик-братик і Лисичка-сестричка, і задумали вони взятися чесно на хліб працювати. Винайшли собі нивку поля і змовилися посадити на ній картоплю. Вранці-рано

Якось уранці виліз лис із своєї нори в лісі та й думає: “Сьогодні неділя, тож годилося б роздобути смачненький обід”. Вибіг з лісу до озера

Був собі чоловік та жінка, і була в них одна дочка. Мати була гарна, а дочка ще краща. От те дівча ще підлітком було —

Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть, і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане,

Були собі лисичка та журавель. Ото й зустрілися якось у лісі. Та такі стали приятелі! Кличе лисичка журавля до себе в гості: – Приходь,– каже,–

Жив собі господар, у якого було три донь­ки. Він дуже-дуже їх любив. Одного дня зібрався їха­ти на ярмарок. Доньки його обступили й почали про­сити, аби

Жили в одній країні чоловік та жінка. Аж ось чоловікові треба на війну йти, а в жінки дитя має бути. Чоловік і каже: — Народиться

Був собі котик та півник, і дуже вони любили одне одного. От і почали жити вкупі, в одній хатці. Жили собі хорошенько — котик у

Одного разу грибівники знайшли в лісі великого-превеликого гриба. Заходились його із землі виривати, а тут з-під гриба вистрибнув дідок. Сам на зріст з палець, а

Дуже давно жив один цар. Держава його займала велику частину заходу. Але той цар ніколи на захід не дивився. Винесе, було, собі стільця й сяде

Це було давно-предавно, коли кури несли телят, а вівці – писанки, файніші, ніж у Косові. Тоді був на світі бідний чоловік, що мав три доньки

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку. От біжить мишка, залізла в ту рукавичку та й каже: — Тут я

Жили собі дід і баба. У них була внучка Маша. Зібралися раз дівчатка в ліс по гриби та по ягоди. Кличуть із собою й Машу.

Зосталося три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого — ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони всі втрьох найматися. Аж

Стояла в полі билинка, на ту билинку сів горобець-молодець. — Билинко, билинко, поколиши горобця-молодця. — Не хочу! — То я піду до кіз, нехай тебе з’ їдять.

Жив, де не жив, один багатий граф. Мав він немало доброї землі, мав немало пустої, мав лісу, саду і пасовища, а худоби — видимо і

Одного разу зібрались всі звірі докупи і почали радиться між собою, кого наставить царем, щоб був порядок і щоб був у них правдивий суддя, котрого

Жив колись один цар. Він мав сина-одинака. А держава в нього була дуже багата. Цар і не знав, чим більше пишатися: державою чи сином. Але

Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб

Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі: – Ходімо, бабо, в

Був собі заєць у лісі. Влітку було йому добре, а взимку погано — доводилось до села ходити, на току овес красти. Приходить він якось на

Гей була в мене коняка Тай коняка розбишака Була шабля ще й рушниця | Ще й дівчина чарівниця | (2) Ту коняку турки вбили Ляхи