Дитячі казки

Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка. — Здоров був! — Доброго здоров’я! Поздоровкались і пішли, ті собі, а той

Був собі колись рибалка, а жив він зі своєю жінкою в хижі, зліпленій зі старого судна, біля самого моря. День у день ходив він вудити

Сиділа собі мати біля колиски над своєю недужою дитиною; сама смутна та зажурена, — так-то вже боялась, щоб дитя не вмерло… А дитя лежало таке бліде;

Трапилося це давним-давно. Жив у одному селі старий, і було у нього три дочки. Ішов якось раз цей старий повз занедбану криницю. Раптом бачить –

Одного разу далеко-далеко, в казковій країні з високими горами, з зеленими луками, прозорими струмками жили-були три брати козлики. Прізвище у них у всіх було Граф.

Колись давно-давно пес жив сам-один. «Недобре жити одному, — думає собі, — от коли б знайти когось, найсміливішого, найдужчого! Я б став йому другом». І

Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного

Якось каже дід бабусі: — Розпали вогонь в печі та для нашої Ганнусі ти плискачика спечи. Замісила баба тісто і плискачика спекла, а тоді, щоб

Один чоловік мав лагідного кота, який ніколи не робив шкоди. Не дасть хазяїн їсти – Мурко пройде біля ласощів, навіть не глянувши. Словом, тільки одними

Були собі дід і баба, та не мали дітей. Сумували старі, що без нащадків живуть. Якось узимку землю вкрила біла ковдра. Спостерігаючи, як малеча завзято

Як жив собі чоловік і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і гусак – усього потроху. Потім, значить,

Ато як коваль з пуда заліза зробив пшик. Один хлібороб каже ковалеві: – Вийде з пуда заліза леміш? – Вийде, та ще й добрий! –

Сидить дядько на пеньку і їсть хліб. Іде ведмідь і питається: – Дядьку, що ти їси? – Хліб,– каже дядько. – Дай-но я попробую. Дав

Бігла лісом голодна лисиця. Аж раптом відчула аромат смачної печені та свіжого хліба. – О, сьогодні добряче пообідаю! – зраділа пишнохвоста. Та й помчала на

Один цісар у біді завжди радився з гуцулом, що має робити. А владиці дуже не подобалося те, що цісар не до нього приходить за порадою.

Стрінувся одного разу ще за давніх, дуже давніх часів кінь з волом, і завели вони жваву розмову про те, хто з них скоріше бігає. Кінь

У невеличкій хатинці край села мешкало котяче подружжя. Якось пухнастий господар схаменувся: – Зима вже на порозі, а про чоботи ми й не подбали. –