Зловила одного разу лисиця у високій траві перепілку та й каже їй:
– Люба сестричко, розсміши мене, а то я тебе з’їм!
Бідолашна перепілка й каже:
– От відпусти мене, лисичко-сестричко, і я виконаю твоє бажання.
Відпустила лисиця перепілку. Привела вона її в аул. Біля старенької юрти баба доїла корову, а неподалік дід стругав ножем палицю.
Сіла перепілка бабі на голову.
Дід це побачив – та як закричить:
– Не ворушися, стара, зараз я перепілку вб’ю!
Розмахнувся з усієї сили та як стукне бабу палицею по голові!
Засміялася лисиця, а тоді стала просити перепілку, щоб вона ще й налякала її.
– Гаразд, – погодилася перепілка, – Заплющ очі і йди за мною. А коли я закричу «га-га-га!» – тоді розплющ.
– Можна й так,– мовила лисиця і заплющила очі. Привела перепілка лисицю до самісінького коша. А там
саме продавали беркутів і собак.
– Га-га-га! – закричала перепілка.
Розплющила лисиця очі, побачила собак та беркутів – і кинулася навтікача, а собаки за нею. На щастя, трапилася лисиці на шляху ховрахова нога, а з-під куща вискочив заєць. Лисиця шаснула в нору, а собаки погналися за зайцем. Отак урятувалася лисиця від смерті.
Відхекалася вона, висунула ніс з нори.
Підлетіла перепілка та й питає її:
– Лисичко-сестричко, чи задоволена ти?
А лисиця й каже:
– Люба сестричко! Я так злякалася, що аж оглухла. Сядь мені на носа і говори голосніше.
Сіла їй перепілка на носа – тут лисиця і схопила її зубами. Бачить перепілка – смерть прийшла, і закричала:
– Лисичко-сестричко! Зачекай хвилинку! Виконай моє останнє бажання. Скажи, як звали предка звірів?
– Мангит! відповіла лисиця, роззявивши рота.
Хитра перепілка пурх – і полетіла.
Тільки й встигла лисиця відкусити в неї хвіст. Ось чому в перепілки хвіст короткий.
