Фея Кука

В одному невеликому містечку стояв дуже гарний будиночок. У цьому будиночку разом зі своїми батьками жила маленька принцеса. Мама з татом дуже любили донечку і щодня тішили її чимось приємним та цікавим: мама кожного дня заплітала донечці гарненькі кіски, а тато дарував іграшки. Дівчинка ж тішила батьків своєю усмішкою та запальним сміхом.
Та раптом дитячий сміх зник з будиночка. Якось ввечері, коли сонечко вже зайшло і настав час увімкнути світло, дівчинка кинула іграшки, притулилась до мами і закричала: «Я боюсь!» Вона дивилась переляканими оченятами на стелю і дрижала, немов листочок у вітряну погоду. А коли вітер гуляв дахами і загравав з флюгерами, страх здавався велетенським чудовиськом. Малечу нічого не тішило, навіть улюблені іграшки. І так було щовечора: як тільки сонечко сідало, маленьку принцесу охоплював страх. Вона показувала пальчиком на місце під лампою і тулилася до мами з татом.
І ось одного разу, коли дівчинка вже лежала в своєму ліжечку, їй здалося, що в кімнаті хтось є. Вона повернула голівоньку і побачила у вазонку на столику маленьку дівчинку з кумедними кісками і ніжно-рожевими крильцями.
– Ти хто? – запитала дівчинка.
– Я Кука, – відповіла гостя. – Я фея, але ще зовсім маленька. Кожна фея дружить з дівчинкою або хлопчиком і допомагає їм. Але я ще ні з ким ніколи не дружила. Я недавно прилетіла в це місто. Мені дуже сподобався твій будиночок і я вирішила поселитися тут. І вже кілька днів спостерігаю, як гарно ти бавишся з батьками.
– То це ти щовечора лякаєш мене?!
– Я зовсім не хотіла тебе налякати! Вибач мені, будь ласка. Я просто хотіла з тобою побавитись і подружитись. Але я зовсім не знаю, як це дружити. Ти ж навчиш мене, правда?
– Добре, – сказала дівчинка, – я розкажу тобі про дружбу, тільки пообіцяй, що більше не будеш мене лякати.
Фея Кука кивнула.
– Тобі подобається ця квітка? – знову запитала дівчинка.
Кука знову радісно закивала головою.
– Тоді вмощуйся зручніше на її пелюстках і солодких тобі снів. А вранці нас чекають нові пригоди!
Так фея знайшла подружку, а дівчинка перестала боятися.