Казки Василя Симоненка

Там, де гори і долини, Де гуляє вітровій, – Там цвіте краса-країна З дивним ім’ям Сльозолий. І колись в країні тій Був па троні цар Плаксій, Голова його мов бочка, Очі – ніби кавуни. В Плаксія було три дочки І плаксивих три сини. Старша звалася Нудота, Середульшенька – Вай-Вай,

Лесик, Толя й два Володі Сумували на колоді. Лесик скаржився: «Хлоп’ята, Страх як тяжко жить мені – Слухай маму, слухай тата, Умивайся день при дні. Ох, і тяжко жить мені!» Толя теж сидить бідує, Вилива жалі свої: «Дуже Тоня вередує, Розважай весь час її…» А Володя скиглить:

Ото ж воно й почалося з того, що одружився дурний Петро. Тільки до хати привів небогу – зразу ж топитись пішов у Дніпро. Стрибнув у воду – в воді не тоне, почухав тім’я дурний, а тоді почав серед річки – хай Бог боронить! – ходить на руках по воді. Походить …