Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку.
Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мружиться, крекче, гріється на сонечку.
– Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз його Їжак.
– Добре, – відповідає байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.
По другий бік під Пеньком поселилася Гадюка.
– Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз вона.
– Добре, – відповідає байдужо Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється на сонечку.
Та ось якось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гадюка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває.
– Що це у вас там за шум був? – питає Пеньок.
– Це я Гадюку вбив, – відповідає Їжак.
– Добре, – каже байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.
Вогнегривий коник
