Юрко готував домашнє завдання з граматики. Він переписав кілька речень. Треба було ще підкреслити іменники, але Юрко поспішав. Він швиденько згорнув зошит і побіг до хлопців грати в м’яча.
Увечері батько перевірив зошити й помітив, що там не все гаразд.
– Чого ж ти не закінчив роботи? – питає сина.
А Юрко не знає, що й казати.
– То дрібничка, то гвинтик…
– Слухай, що я тобі розповім,– мовив тоді батько.
– На заводі збудували великий літак. Багато людей працювало, щоб усе якнайкраще зробити. Лишалосьзагвинтити під крилом один маленький гвинтик. Загадали робітникові. А він забув. Так і передали літак на аеродром. Літак був пасажирський. Полетів літак у перший рейс. В ньому сиділо п’ятдесят пасажирів. Але ж він був без одного-однісінького гвинтика… На віражі* крило зламалось, літак упав і розбився. Загинули люди.
Ось що буває, коли хтось забуде про мале-е-енький гвинтик.
