Казки народів світу

Жила собі в одному селі працьовита, чесна жінка, і був у неї син. Звали його Лудаш Маті. І був цей син байдужий до всього на

Колись, за стародавніх часів, жив багатій на ім’я Абдуллабай. І був він страшенний скнара. Звелів Абдуллабай збудувати велику комору і заховав туди свої найкоштовніші речі

 Одного разу в холодний осінній вечір до хати багатого поміщика постукали троє голодних, змоклих до рубця бідних мандрівників. – Я страшенно голодний, пане! За скибку

 Жив собі – а може, й не жив – один жорстокий король. А від його жорстокості багатство його зростало, і він навіть сам не знав,

Жив собі, був собі там, де його ніколи й не було, – за сім морів і країв од нас, – бідний чоловік. Була в нього

Вітер свистів над селом, чіплявся за солом’яні стріхи, тряс вікнами, стукав у двері, залазив у комини і мчав далі, ніби за ним гнались люті пси.

Давно колись був собі заможний чоловік, і мав він жінку та дочку-красуню. Не можна й розказати, яка вродлива була дівчина, навіть серед троянд вона квітувала,

Була собі одна вдова та й мала сина Кельоглана. Лиха доля судилася вдові: нічого не дали їй батько з матір’ю, не зазнала щастя й з

Було таке чи й не було, а в людей печалі було чимало. Мала одна вдова дорослу дочку – звали її Деріє. Дівчина наймитувала то в

Був собі дроворуб та й мав жінку. Щоднини ходив він до лісу дрова рубати. А надвечір, повертаючись додому, продавав дрова й купував хліба та до

Було таке чи й не було, а дала колись одна жінка своїй дочці кілька пара та й каже: – Йди на базар і купи печінки,

Якось один селянин поклав на віслюка два барильця пекмезу та й повіз продавати до містечка. Під’їжджає до передмістя, а назустріч два жандарми. Ото й питають

Був колись один багатий бей і мав велику сім’ю: жінку, двох синів та двох дочок. Якось принесли йому на подарунок смаженого гусака. Закортіло беєві поділити

Давно колись був собі чоловік, і звали його Налджи. Ніколи не втрачав він своєї честі, ніколи не намагався зняти з дохлого коня підкову на щастя.

Був собі колись багач, та такий скупий, що давав своїм наймитам по шматку хліба вранці й казав: «А обід я сам принесу». А тоді йшов

Був колись дужий-предужий лицар, а вийти опівночі з хати боявся. Якось завітав до їхнього міста штукар із мавпочкою: показував на базарі комедію й з того

Був собі чоловік, звали його Мехмед-рибалка. Вдень ловив він рибу, увечері продавав – тим і жив. Якось він занедужав і, вже не сподіваючись вижити, сказав

Був собі один дроворуб та Й мав трьох дочок. Ходив він щоднини до лісу, рубав до самісінького вечора дерева, колов на дрова, а потім продавав

Давно колись жив один бей, і мав він сина, якого звали Іскендер. Коли хлопчикові сповнилося сім років, батько повів його до школи. І ось хлопчик

Було таке чи й не було, тут – нічого, а в аллаха – повно всього. Жили колись чоловік та жінка та й мали одну-єдину доньку.

 Було таке чи ні, а колись падишахів було чимало. Може, в решеті, а може, й на дні казана був один падишах, та й мав він

Було таке чи ні, а було колись два брати. Старший багатий, а менший бідний. От приходить якось бідний брат до багатого та й просить: –

 Було таке чи й не було, а жила колись удова, та й мала вона сина. Були вони дуже бідні, аж це підріс хлопчик, та й

Була собі одна жінка. От народила вона сина. І мати й батько не могли намилуватися тим великим і дужим дитям. І сусіди й знайомі приходили

Зустрілися якось ведмідь з комаром. От ведмідь і каже: – Ти, комаре, сідаєш на кожне створіння і кров п’єш. То скажи ж мені, чия кров

Як яйце мандрувало? Ну, йшло собі, як усі на світі ходять: котилося! Котилося, куди легше, де б у щось тверде не вдаритися. Та й було

Був собі один різьбяр із жінкою, і не було у них дітей. От жінка його й просить, нехай він хоч із дерева їй дитя виріже.

Лисичка – то хитра штука. Іде вона раз біля куща, аж бачить – сидить горобець на гілці. Вона стала під кущем та й каже: –

Міхурець-пухирець був сирота. Дома не мав він уже нікого й нічого. От і подався в мандри добрих собі товаришів шукати. Іде та й іде –