Черевик, соломинка та булька

Черевик, соломинка та булька

Мильна булька невеличка,
соломинка й черевик
йшли по лузі.
Бачать – річка.
як добратись на той бік?

Каже булька:
– Черевичку!
Попливи по річці вплав
і, як човник, через річку
нас любенько переправ!

– Ні, не хочу!
По воді я
зовсім плавати не звик.
Тут на тебе вся надія! –
відмовляє черевик.

Булька каже:
– Я, признатись,
Вмію плавати сама,
та, щоб вас обох підняти,
в мене силоньки нема!

Соломиночко-сестричко,
чималенька ти на зріст.
Простягнись на той бік річки,
ми й перейдем через міст.

І охоче в ту ж хвилинку,
дуже довга та тонка,
простяглася соломинка
аж до того бережка.

– Переходьте поодинці!
Черевичку, не барись! –
Він пішов по соломинці,
а вона відразу – трісь!

Черевик – шубовсть у воду,
навіть хвиля розійшлась!
А, уздрівши цю пригоду,
булька реготом зайшлась.

Реготалась, реготалась,
поки й лопнула вона!
І нікого не зосталось,-
тільки казочка смішна.