Казки українських авторів

Жили собі два метелика, Хомко та Хомочка, які дуже любили одне одного. А якими гарними вдалися – й не передати. Їхні великі темні крильця були оправлені світлими смужками, ще й із кожного боку світилися ліхтариками по два червоних очка з синіми зіницями. Якось увечері, коли метелики весело гралися, їх помітив …

Якось подивився Льончик по телевізору цікавий фільм. Буцімто мужні космонавти зустрілися у космосі з жорстокими ворогами – велетенськими павуками. Ті павуки почали полювати за космонавтами, а героїчні космонавти, звичайно, з тими павуками почали битися. Стріляли їх з лучеметів так, що тільки шматочки летіли. Льончик тих космонавтів вирішив підтримати. Схопив

 Чи знайомі ви хоч з одною бабою-ягою? Ні? А я знаю трьох дуже гарненьких та добрих сестричок бабок-їжок. Вони живуть, як всі порядні чаклунки, у лісі. Ці бабки-їжки дружелюбні, веселі та кумедні добрячки. Імена у них незвичні: Червоноволоска, Рудапатлатка і Жовтакудряшка. Коли ви побачите їх, одразу зрозумієте, хто з них …

У травні хрущі почали вилазити з-під землі, й одразу розправляти крила до польоту. А один із них, що з’явився чи не найостаннішим, здивовано глянув на інших: – Куди це ви так поспішаєте? – Як це куди? Треба мершій знайти дерево із смачними листочками, – відповіли хрущі. – Нічого ви не …

  Зібралися якось козаки у похід проти турків. Збудували чи вісімдесят, а чи й сто чаєчок, повсідалися, веслами змахнули і – гайда! Пливуть, шаблі гострять, мушкетики заряджають, оповідки старих запорожців слухають та пісні співають. Так і спустилися Дніпром аж до Кінбурзької коси, а вночі й у Чорне море вийшли. Тільки …

  Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості. – Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу. Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед …

Коли вже те в Бога й діялось, але стояла на березі Славути-Дніпра, нижче острова Козацького, потужна фортеця з невеликою слободою при ній. У тій слободі жила дівчина. Звали її Орися. Батьки в Орисі давно померли, а інших родичів не було. От і довелося небозі стати служницею в одного жадібного пана, …

1.Незнайомець Далеко – далеко, серед темних лісів, було собі місто Трампорі. В перекладі з мови місцевих жителів ця назва означала Веселе місто. І в ньому справді жили веселі люди. Понад усе вони любили сміятися і танцювати. Навіть уві сні з їхніх облич не сходила посмішка. Трампорійці із стародавніх літописів знали, що …

Якось семирічному Миколці подарували Казку. І була та Казка не проста, а чарівна. Хто її прочитає, стає добрішим і кращим. Та хлопчик лише переглянув малюнки книжечки і відклав у бік. Вирішив прочитати пізніше. Через кілька днів йому подарували настільний футбол, і він закинув Казку в іграшкову шафу. – Ой! – …

Якось на одному узліссі з’явився страшний і кровожерливий павук Тарантул. Щодня він ловив і з’їдав тьму-тьмущу комах. Двійко його отруйних гачків-щелеп прокушували найміцніший панцир, від чого комаха миттю вмирала. Одним ударом Тарантул убивав великого джмеля. Міг убити навіть горобця, крота. Відчуваючи свою всемогутність, павук наказав комашиному населенню щодня надсилати йому …

У полі, де паслися корови та кози, жили скарабеї, великі прудкі жуки, одягнені в усе чорне. Здебільшого вони були чесні й працьовиті. Як тільки скарабей знаходив свіжого кізяка, то одразу брався до роботи. Ліпив з нього велику кулю, котив її в затишну місцинку, закопував і вже тоді спокійно обідав.

За горами й лісами було колись одне королівство. Тут жили найкращі в світі столяри, кухарі, будівельники, шевці та майстри усіх інших ремесел. У цьому королівстві і його король вмів шити, кувати залізо, ремонтувати годинники – був майстром на всі руки. І лише у малого королевича все валилося з рук. Навіть

От колись ведмідь угледів,Корінці та вершки як у полі оре дід, і схотілося ведмедю поживитися як слід. До старого він підходить, каже: «Нумо вдвох робить, а усе, що в полі вродить,

Два морози йшли у ліс, все вбирали в іній. В того був червоний ніс, а у цього – синій. – Старший буде той із нас,- каже брат до брата,– хто людину зможе враз до кісток пробрати! Їде дядько в сіряку, їде пан у шубі. – Вибираймо до смаку, братику мій …

До козиної до хати коза і козенятаз лісу стежечка веде. В хаті маму ждуть козлята, а коза із лісу йде. Ясне сонечко заходить, в небі місяць блискотить. До воріт коза підходить, у ворота стукотить:

Поселились біля річки Сірий зайчик та лисичка. Зайчик – в хатці луб’яній, А лисичка – в крижаній. Ось постукала в віконця Тепла сонячна весна, І розтанула на сонці Біла хатка крижана. Почала лиса зітхати: – Як я житиму без хати? Зараз зайця прожену

Десь жила собі лисичка, тим відома між звірят, що була у неї звичка глузувать з усіх підряд. Глузувала із сороки, що у неї білі боки. Насміхалася з жука – в нього роги, як в бика. А ведмідь, мовляв, незграба, а кабан – гладкий, як жаба, а у зайця – куций …

Був теплий сонячний ранок. Принцеса вийшла прогулятися до саду та послухати пташині пісні. Вона повільно проходила поміж кущів троянд доки не побачила маленьке жабеня. Він жалісно квакав. Якщо б принцеса розуміла цю мову, вона б почула, що сюди він потрапив випадково у відрі з рибою, що приніс рано-вранці королівський рибак. …

Андрійко дуже любив солодощі, а найбільш всього цукерки. Він міг з’їсти штук десять за раз, навіть забувши поділитися з іншими. – Цукерки – це добре, Андрійко, але ж, потрібно їсти і супчик, і котлетки, і овочі, і фрукти, і, звичайно, кашку. Саме вони надають тобі здоров’я і багато сил, – …

Жила-була звичайнісінька дівчинка Таня. Ходила до школи і в художній гурток, гуляла з друзями й читала багато книжок. Була привітною та добре вихованою. І ніколи б не подумала, що з нею може статися така історія … Повернулася якось Таня зі школи, а настрій гірше нікуди. Цілий день не задався. То …

Друзі, а чи знаєте ви, де живе святий Миколай? Так, так, той самий добрий дідусь Миколай, який всім на Землі допомагає та дарує 19 грудня слухняним малюкам подарунки, тихесенько-тихесенько кладучи їх під подушки. Коли не знаєте, то я вам розповім казку про нього, а ви послухайте. В чудовій країні, яку …

В одній маленькій дитячий ванночці, які бувають у всіх хлопчиків та дівчаток, жив маленький Кораблик. Він був дуже гарним, та особливим і вже тому, що його зробив тато Євгена. Кораблик мав яскраво розмальовані дерев’яні борти, пінопластову каюту з вирізаними віконечками та дверима. На його щоглі розіп’явся білий парус з клаптика …

Вовчик-братик і Лисичка-сестричка хитрили, поки хитрили, грішили, поки грішили, а далі стали та й кажуть: – Годі нам грішити! Треба покаятися. Ходімо на прощу аж за море, аби відмолити свої гріхи. Ходімо, то й ходімо. Зібралися, йдуть. Ішли, йшли, аж надибали Осла, що пасся на пасовиську. – Здоров був, Ослику-братику! …

– Мня-ау! – сказав Кіт, з огидою оглядаючи свої лапки. – Знову митися доведеться – скільки на підлозі пилюки… Чому цього пилу завжди так багато? – Чим нас більше – тим веселіше жити, – відповіли йому Пилинки. Вони зіскочили з сонячного Промінчика й затанцювали гопака. – Який жах! – поскаржився …

– Плюх! – простогнав Червоний кран. – Як мене болить голівонька… Плюх-плюх! – Чому болить? – зацікавився його рідний брат – Синій кран. – То, мабуть, ти замість гарячої холодну воду даєш. – Та ні. Воду я даю ту, що треба. Але мій маленький хазяїн завжди так погано мене закручує. …

Нікому не було так добре, як козакові Сабайдону. І в гулянці, і в бійці завжди перший. А що вже у бою себе показав, то мало хто на всій Січі міг з ним зрівнятися, хіба що Грицько Нетреба, або Семен Перебериборщ, та ще сам кошовий отаман Іван Сірко. Ніколи нічим Сабайдон …

Жив-був у нашому селі Сабадаші недалеко від Бузівки, через річку від Зеленого Рогу якраз навпроти хати кривої Ганьки, через межу від попа бідний чоловік Тимухтей. Всього багатства у нього було – коник, корова та руки роботящі. Жив він собі з жінкою, любив її, а тут Бог послав йому дитину – …