Киргизькі казки

Давно-давно жив собі чижик на ймення Акбаш. Щороку мостив він гніздечко в гіллі старого дуба, виводив пташенят, а коли наступала осінь, вирушав у далеку дорогу.

Був собі бідний селянин. Доглядав він у бая худобу, косив йому сіно на луках, день у день працював на байському полі. Одного разу навесні пішов

Був собі колись на світі джигіт на ймення Койлубай. По сусідству з ним жили чотири брати, яких прозвали чотирма вовками. Одного року посіяв Койлубай на

Колись дуже давно жив собі хан. І було в нього троє синів і три доньки. Той хан був завзятим мисливцем. Одного разу він у супроводі

Колись дуже давно жив собі хан, який мав єдину доньку-красуню. В ту дівчину закохався син бідняка, що пас чотирьох ханових тулпарів. От він і каже

Колись давно жив собі хан. Прожив він на світі чимало років, та все не було у нього дітей. Довго не мав дітей і мудрий візир

Колись давно-давно був у хана птах Зимирик. Щоранку цей птах розповідав ханові найцікавіші новини з усього світу. Та одного разу чарівний птах зник. Хан втратив

Колись давно біля зелених гір на березі Іссик-Кулю жив один дідусь. Було в нього багато дітей, а ще більше онуків. Не знали вони ні горя,

Був у діда та баби син-одинак. Дуже бідно вони жили. Мали сяку-таку худібку, але й ту довелося дорізати – нічим годувати було. Думали дід та

Колись давно-давно жили собі дід та баба. Мали вони невелике господарство: корову, п’ятеро кіз з козенятами, собаку та кота. Якось баба налила котові в блюдечко

Геть очманівши з неробства й нудьги, один хан звелів своїм джигітам: – Хоч з-під землі дістаньте, а знайдіть мені справжнього дурня. Рушили два джигіти на

Якось поставив мисливець у лісі тенета, й потрапило в них чимало різних птахів: галки й ворони, горобці й голуби. Довго борсалися птахи, але вибратися на

Якось узимку пішов на річку фазан напитися води. У того фазана був довгий розкішний хвіст. Попоковзався фазан по льоду, що скував річку, поки, нарешті, знайшов

Жив собі на світі бідний старий чоловік. Був у нього один-єдиний син та одна яблуня в саду. Щороку на верхівці яблуні дозрівало однісіньке яблуко. Старий

Жили собі колись семеро братів. І були вони страшенно заздрісні. І було у семи братів семеро чорних бичків. Неподалік від братів мешкав бідний селянин. І

Колись давно… В які роки, в які віки те діялось, хто й зна, було собі місто. За містом на високій горі стояв білий ханський палац,

Коли це було, того ніхто не знає, але жив собі на світі чорноокий та рожевощокий хлопець. За зеленими горами, біля білих, вічно вкритих снігами гір,

Колись дуже давно жили собі два чоловіки – Мінбай та Джузбай. І була в Мінбая тисяча овець, а в Джузбая всього лиш сотня. Мав Джузбай

Жив колись на світі хан Айдаркан. Було в нього все, чого душа забажає: військо і візири, незліченні багатства, чесне ім’я і добра слава. Тільки одного

Одного разу дружина бідняка пішла збирати до лісу хмиз. І там захопили її пологи. Під молодою чинарою в лісі знайшовся у неї хлопчик. Спеленала жінка