Кубинські казки

Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив’язував негра-раба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не

Xуан Скуштуйлиха був хлопець добрий, і найнявся він до одних діда й баби, що мало не заморили його голодом. Тільки-но сядуть їсти, як дід каже

Жили собі набридливі діти, яким найбільше подобалося слухати казки. Тільки-но скінчиться одна, вони вже просять розказувати другу. І ніколи не стомлювались. Не відчепляться, хоч ти

Гуляв якось лісом агуті й набрів на велику маху, яка попала в яму-пастку. Билася сердешна, билася, але так і не змогла самотужки вибратися з пастки.

Ось що розповідають про те, як узбережжю Схопиморе дали таку назву. Якось веселий мулат разом із знайомим селянином походжав собі околицями Гавани. Через деякий час

Галісієць та конго якось пішли до харчівні попоїсти. Обидва дуже зголодніли і, хоч грошей у них було мало, вирішили влаштувати на той дріб’язок трапезу. Коли

Єйо і Каміло були рідні брати. Жили дружно. Але як помер їхній батько і залишив їм у спадщину невелику ділянку землі, вони мало не стали

Якось слон і лев любесенько собі подорожували. Ось підійшли вони до водоймища, а тоді до замуленого болота. Лев і каже: – Водою я перебрести не

У звірів почався страшний голод. Тож слон вирушив у світ шукати харчу, і по дорозі до нього приєдналося багато інших звірів. Коли вони зустріли віслюка,

Була страшна посуха, і кум цапок стояв у загороді такий голодний, що аж дошки гриз. Кум кіт теж дуже зголоднів. Надвечір кум цапок поскуб трохи

Жив собі один хлопець. Захотілося йому помандрувати світом, і він сказав про це батькові. Батько дав йому пляшку з водою та хлібину, і хлопець подався

Жив собі чоловік на ім’я Амбросіо і мав він гарний будинок. А його сусідові дуже хотілося той будинок купити. Умовляв він Амбросіо, умовляв – і

Жили-були колись два куми – один білий, а другий чорний. Якось вирядились вони по дрова й, переходячи через гору, натрапили на оленя, який застряг рогами

Святкової днини люди розважалися загадками. Один негр прийшов до хати, де складали загадки, попрямував на кухню й почав дивитися в казан, де кипіла якась страва.

Жив собі один чоловік, що багатьом заборгував гроші. Йому охоче давали позички, бо він усім хвалився, ніби скоро отримає спадщину. Отож він позичав гроші та

Була собі одна дівчина, сама бідна, як церковна миша, але кирпу дерла так, що й не підступитися до неї. В Гавані жила її родичка. І

У чорта було велике господарство, але хтось усе крав звідти банани. І вирішив він підстерегти злодія. Довго сидів у криївці, проте так нікого й не

У Камагуеї вулички геть покручені. Кожна немов змія, жодної рівної. Старий Камагуей нагадує павутиння. І якщо ви запитаєте в когось із мешканців, чому в місті

Негр-невільник ішов полем разом зі своїм господарем. Коли проходили через міст, господар упав у річку. Плавати він не вмів і тому заволав до негра: –

Повернувшись додому, Бакальяо помітив, що в його кобили потерлась спина під сідлом. Він часто їздив по селах, розповідаючи казки, і закуповував овочі та яйця, щоб

Якось Естаніслао Рейес їхав верхи з Сан-Хуана до Санта-Клари. Проминаючи пасовисько, побачив, що там б’ються двоє баранів. Подивився Рейєс на бійку та й подався далі.

Один остров’янин послав до свого кума слугу з цілою торбою подарунків, серед яких було дві дюжини живих раків та ще й лист на додачу. Але

Жив собі король. Мав він дочку на порі. І задумав одружити її з таким молодцем, який зміг би на коні виїхати на балкон королівського палацу,

Один голодний галісієць плентався дорогою й невдовзі прибився до хатини, де мешкали скупі господарі. Коли він переступив поріг, вони саме поснідали, і галісієць лише облизався.

Жив колись за часів рабства один дуже розумний негр. Якось він побився об заклад з іншими невільниками, що поживе певний час коштом хазяїна, мов король.

Жили собі, були собі нежонатий бідняк і жонатий багач. Нежонатий страшенно бідував, а жонатий жив у розкошах. Проте були вони друзями. Якось бідняк сказав багачеві:

 Мав батько синів. І всі троє захотіли здобути науку. Тоді батько спитав, чого саме хочуть вони навчитися. Старший син сказав, що хоче опанувати лікарське ремесло.

Жила собі вороняча пара – чоловік і жінка. Вони крали в сільських хатах котушки, шпильки, поворозки та всілякий інший дріб’язок, без угаву каркали «карр, карр!»

Було в матері троє синів: двоє розумних, а третій – дурник. Коли це захворіла королівська донька-одиначка – сумує та й сумує. І тоді оголосив король:

Олень і черепаха засперечалися, хто швидше бігає. От зійшлися вони, як домовлялися, і, ставши поряд, кинулися щодуху до фінішу. Але черепаха вирішила перехитрити оленя, розставивши