Як Силач у Чорта наймитом служив

Як Силач у Чорта наймитом служив Був собі чоловік, якого прозвали Силачем. Якось сказали йому, що чорт шукає робітника, але в його домі треба бути обережним, бо двох попередніх робітників чорт спровадив на той світ. Він убиває всіх, кого наймає на роботу.
Тоді Силач сказав:
– То й що? Я не боюся його!
Він прийшов до чорта і спитав:
– Маєш роботу?
– Маю, чому ж ні? Я шукаю робітника.
Наступного дня чорт послав робітника по воду. А той каже:
– Дай мені кайло та лопату!
Чорт виконав це прохання. Силач пішов до річки і почав копати. Об одинадцятій годині з’явився чорт. Побачив, що його робітник копає рів. Чорт запитав:
– Навіщо ти це робиш?
Силач відказав:
– Я хочу підвести річку до самого будинку, щоб не носити воду.
Чорт занепокоївся і наказав робітникові йти додому.
Другого дня чорт послав Силача по дрова. А той каже:
– Дай мені мотузку!
Дав йому чорт мотузку, і Силач пішов до лісу й заходився зв’язувати одне до одного дерева. Коли об одинадцятій годині чорт прийшов подивитися, що робить його наймит, то побачив, що Силач зв’язує ліс. Чорт запитав:
– Що ти робиш?
А Силач йому:
– Оце зв’язав ліс, щоб за один раз перенести його до хати.
Чорт добряче налякався і відправив Силача додому.
На третій день на березі річки мало відбутися змагання – хто найдалі кине залізний молоток. Чорт вирішив випробувати робітника. І пішов з ним на річку. Силач узяв на плечі молот, а чорт поплівся позаду.
На березі чоловіки вправлялися в киданні молота, готуючись до змагання, яке мало визначити найсильнішого. Коли прийшов час кидати Силачу, він наказав прибрати човни, що стояли далеко від берега.
– Заберіть звідти човни, бо я пущу їх на дно своїм молотом!
Тоді Силачеві взагалі не дозволили кидати молот, щоб не мати клопоту з човнами. А чорта його власний робітник геть перелякав. Він подумав: «Це небезпечний чоловік. Треба його позбутися».
У чорта був млин, що стояв на двох величезних каменях. Чорт підважив їх так, щоб уночі все це впало на Силача, який ночував просто неба. Але робітник щось запідозрив і вклався спати подалі від млина. Посеред ночі почувся гуркіт каміння – то падав млин.
Силач закричав:
– Що це за комар мене кусає!
Чорт почув і здивувався – на чоловіка впав цілий млин, а йому здається, що то комар кусається. І чорт налякався ще більше. Пішов він подивитися, що трапилося з Силачем, а той розповів, що його вкусив комар. Навкруги лежало каміння. І робітник сказав:
– Я думав, що це комар, а виявляється, розвалився млин.
Переляканий чорт не захотів більше тримати такого робітника і сказав йому:
– Я дам тобі віслюка, навантаженого грішми, тільки йди звідси!
Певна річ. Силач погодився. Чорт пригнав віслюка, навантаженого грішми, і мовив на прощання: .
– Це все твоє!
Силач узяв віслюка й пішов собі. Коли він був уже далеко, жінка сказала чортові:
– Цей чоловік обдурив тебе. Він нічого не вміє і зовсім не має сили.
Тоді чорт осідлав коня і помчав навздогін за робітником, щоб відібрати в нього віслюка й гроші. Але Силач ще здалеку помітив його. Він заховав віслюка у заростях тростини і став посеред дороги догори ногами, чекаючи на чорта. Той під’їхав і, побачивши Силача, що стояв догори ногами, запитав його:
– Що сталося?
Силач відповів:
– Віслюк не хотів іти, от я й закинув його на небо.
Чорт злякався й питає далі:
– А навіщо ти задер ноги?
– Чекаю, що віслюк упаде з неба, бо я його не дуже сильно кинув. І тоді я зразу його осідлаю.
Тут на чорта напав такий страх, що він пришпорив свого коня і повернув назад. Удома жінка його запитала:
– Наздогнав?
А чорт на те:
– Я бачив, як він закинув віслюка на небо, та так високо, що його й не видно було. Коли б я почав відбирати в нього гроші, то він і мене б так само закинув на небо. Хай краще забирає і віслюка, і гроші, якщо вони, звичайно, впадуть униз.