Турецькі казки

Давно колись був собі заможний чоловік, і мав він жінку та дочку-красуню. Не можна й розказати, яка вродлива була дівчина, навіть серед троянд вона квітувала,

Була собі одна вдова та й мала сина Кельоглана. Лиха доля судилася вдові: нічого не дали їй батько з матір’ю, не зазнала щастя й з

Було таке чи й не було, а в людей печалі було чимало. Мала одна вдова дорослу дочку – звали її Деріє. Дівчина наймитувала то в

Був собі дроворуб та й мав жінку. Щоднини ходив він до лісу дрова рубати. А надвечір, повертаючись додому, продавав дрова й купував хліба та до

Було таке чи й не було, а дала колись одна жінка своїй дочці кілька пара та й каже: – Йди на базар і купи печінки,

Якось один селянин поклав на віслюка два барильця пекмезу та й повіз продавати до містечка. Під’їжджає до передмістя, а назустріч два жандарми. Ото й питають

Був колись один багатий бей і мав велику сім’ю: жінку, двох синів та двох дочок. Якось принесли йому на подарунок смаженого гусака. Закортіло беєві поділити

Давно колись був собі чоловік, і звали його Налджи. Ніколи не втрачав він своєї честі, ніколи не намагався зняти з дохлого коня підкову на щастя.

Був собі колись багач, та такий скупий, що давав своїм наймитам по шматку хліба вранці й казав: «А обід я сам принесу». А тоді йшов

Був колись дужий-предужий лицар, а вийти опівночі з хати боявся. Якось завітав до їхнього міста штукар із мавпочкою: показував на базарі комедію й з того

Був собі чоловік, звали його Мехмед-рибалка. Вдень ловив він рибу, увечері продавав – тим і жив. Якось він занедужав і, вже не сподіваючись вижити, сказав

Був собі один дроворуб та Й мав трьох дочок. Ходив він щоднини до лісу, рубав до самісінького вечора дерева, колов на дрова, а потім продавав

Давно колись жив один бей, і мав він сина, якого звали Іскендер. Коли хлопчикові сповнилося сім років, батько повів його до школи. І ось хлопчик

Було таке чи й не було, тут – нічого, а в аллаха – повно всього. Жили колись чоловік та жінка та й мали одну-єдину доньку.

 Було таке чи ні, а колись падишахів було чимало. Може, в решеті, а може, й на дні казана був один падишах, та й мав він

Було таке чи ні, а було колись два брати. Старший багатий, а менший бідний. От приходить якось бідний брат до багатого та й просить: –

 Було таке чи й не було, а жила колись удова, та й мала вона сина. Були вони дуже бідні, аж це підріс хлопчик, та й

Був собі колись давно в одного чабана син, та такий гарний, що міг сказати ранковій зорі: «Або ти сходь, або я зійду!» Закортіло якось хлопцеві

 Було таке чи й не було, а були собі два брати. Сталося так, що батько й мати в них померли, ото й ділять брати спадщину

  Було таке чи й не було, а посходились якось миші в коло та й почали радитися, як би їм кота приборкати. Довго думали-гадали –

Давно колись жив на світі один падишах, та не було в нього дітей. Ото йде він якось на прогулянку зі своїми охоронцями, коли бачить: стоїть

Був колись один падишах, і мав він трьох синів. А в саду в падишаха росла яблуня, і щороку родило на ній тільки троє яблук. Та

Хто чвалом чвалає, хто гони ганяє, а тому, хто з ринку несе базаринку, без копійки грошей на голові горщик потрощать. Коли день за день зачепився,

Була собі одна вдова, та й мала вона сина Ахмеда та такого ледачого, що й серед ледацюг найледачіший. Мати виконувала всі синові забаганки, берегла його