Звірі в хатинці

Звірі в хатинціБув собі чередник і ватажник. Чередник загубив бичка, а ватажник – баранця. Бичок і баранець зійшлись у хатці, що стояла в лісі. Перше у ту хату прийшов бичок і сидить. Коли до нього йде баранчик та й питає:
– А хто, хто в цій хатці?
Бичок і каже:
– Я – бичок-третячок; а ти, хто такий?
– Я – баранчик-пожитанчик.
– Ну, будемо рідними братами, будемо жити разом.
Коли йде до них селезень та й питає:
– А хто, хто в цій хатці є?
А ті й кажуть:
– Я – баранчик-пожитанчик, я – бичок-третячок. А ти хто?
– А я, – каже селезень, – так-так.
Впустили його в хатку. Коли це до них йде гусак та й питає:
– А хто в цій хатці є?
– Я – баранчик-пожитанчик, я – бичок-третячок, я – так-так. А ти хто такий?
– Я, – каже, – гил-гил.
Прийняли й цього. Коли до них півник йде.
– А хто, хто в цій хатці є?
– Я – баранчик-пожитанчик, я – бичок-третячок, я – так-так, я – гил-гил, – кажуть, – а ти хто такий?
– А я, – каже півник, – ку-ку-рі-ку.
Впустили й цього. Коли це до них йде вовк і питає:
– А хто, хто там у хаті є?
– Я – баранчик-пожитанчик, я – бичок-третячок, я – так-так, я – гил-гил, я – ку-ку-рі-ку. А ти хто?
– Я, – каже, – вовк.
– Ні, не пустимо, а то він нас всіх поїсть. Коли ж як начав вовк проситься… Таки впустили.
Вовк зараз кинувся до бичка, а бичок його ріжками, а баранчик б’є ногами, а гусак щипа зубами, а селезень біга по хаті та все: «Так, так, так!» А півень вискочив на жердочку та й каже: «Ку-ку-рі-ку, куд-куд-ах, а подайте мені його сюда!»
Вовк побачив: горе… Та з тієї хати… Та й другому заказує:
– Не ходіть у ту хату! Там той б’є, а той вилами коле, а той щипає!
А ті всі остались в тій хатці жити та поживати. І досі живуть.