Котик та півник

Котик та півник

Були собі котик та півник. Котик було на скрипочці грає, а півник пісеньки співає. Котик було йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить. То котик було, йдучи, наказує:
– Ти ж тут нікого не пускай, та й сам не виходь, хоч би хто й кликав.
– Добре, добре! – каже півник. Замкне хату та й сидить, аж поки котик повернеться.
Навідала півника лисиця та й надумала його підманути. Підійде під віконце, як котика нема дома, та й підмовляє:
– Півнику, півник, вигляни у віконце!
У мене золота пшениця, холодна водиця.
А півник їй:
– То-ток, то-ток, не велів коток!
Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном пшениці, а сама засіла за кущем.
Пішов котик, а півник подивився у віконце, побачив розсипану пшеничку та й міркує:
— Швиденько поклюю, ніхто мене не побачить, то й котикові не скаже.
Тільки півник за поріг вийшов, а лиска за нього та й помчала.
А півник кричить:

Котику-братику,
Несе мене лиска
За високі гори, за темні ліси.
Порятуй мене!

Котик поки почув, то вже й спізнився лиску доганяти. Вернувся додому та плаче, а потім узяв скрипку, писану торбу та й пішов до лисиччиної хатки. А в лисиці було чотири дочки та один син.
Зібралася стара лисиця на влови, а дітям наказала нікого не пускати, півника глядіти та окріп гріти, щоб ото вже, як повернеться, їжу варити. А котик підійшов під вікно та й почав грати й приспівувати:

Ой у лиски, в лиски новий двір
Та чотири дочки на вибір,
П’ятий синок ще й Пилипок.
Вийди, лисе, подивися:
Чи хороше граю!

От найстарша лисичівна не втерпіла та до менших:
– Ви тут посидьте, а я піду подивлюсь, що воно там так гарно грає?
Тільки вона вийшла, а котик її схопив та в писану торбу.
А сам знову грає:

Ой у лиски, в лиски новий двір
Та чотири дочки на вибір,
П’ятий синок ще й Пилипок.
Вийди, лисе, подивися:
Чи хороше граю!

Не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і ту схопив та в писану торбу. Так усіх лисенят виманив.
А потім почепив торбу на сухій вербі, сам у хату, знайшов півника, розв’язав, взяли вони вдвох усю лисиччину страву поїли, горщика з окропом вивернули, а самі втекли додому. Та вже потім півник довіку слухав котика.