Українські народні казки

Сніг випав несподівано. Лапатий-прелапатий. Три дні йшов, а потім перестав. Заясніло сонце, ось-ось відлига струмочками задзюрчить… Та морози перемогли. Вночі знов пороша все легенько притрусила, і школярі йшли до учбового корпусу незайманою сніговою ковдрою, слідами мережили її білизну. По обіді, відпочивши, вийшли гуртом на прогулянку. Невже до лісу? Дітям не …

Миша дбайлива і миша лінива Було дві миші, і одна ся настарала їсти на зиму, а друга нич. А воно і днесь так є, що не тому речено, кому печено, хіба тому, хто з’їсть. І тоті миші одна другій мовить: — Що ж, сестричко, ци зладилася на зиму? — Та …

— Посуньтеся, сестрички,— сказала молоденька сосонка і розправила свої віти. Вона сказала це ласкаво й привітно, їй було приємно, що кожної весни на ній виростають світлозслені молоді пагінці, ніби свічечок хтось понаставляв. Але сестри-сосни, що росли навколо, незадоволено забурмотіли: — Ну, от іще. Нам і самим місця мало. І чого …

Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка. — Здоров був! — Доброго здоров’я! Поздоровкались і пішли, ті собі, а той собі; пройшли вони з гони і роздумались тоді: кому той чоловік здоров’я бажав — чи на всіх, чи, може, одному? Вернулись, нагонять того чоловіка: — …

Колись давно-давно пес жив сам-один. «Недобре жити одному, — думає собі, — от коли б знайти когось, найсміливішого, найдужчого! Я б став йому другом». І пішов пес в ліс шукати собі друга. Чув він од зайця, що немає в світі сміливішого, дужчого звіра, ніж вовк. Аж тут вовк як уродився. …

Один чоловік мав лагідного кота, який ніколи не робив шкоди. Не дасть хазяїн їсти – Мурко пройде біля ласощів, навіть не глянувши. Словом, тільки одними мишами смугастик і жив. Спочатку полювалося добре, оскільки гризунів розплодилася сила-силенна. Та й сіренькі кота за ворога не вважали. Проте з часом маленькі почали боятись …

Були собі дід і баба, та не мали дітей. Сумували старі, що без нащадків живуть. Якось узимку землю вкрила біла ковдра. Спостерігаючи, як малеча завзято ліпить снігових баб, дід звертається до дружини: – Чом би й нам не спробувати? – Ти вже маєш бабу – краще зліпімо дитинку. – Чудова …

Як жив собі чоловік і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і гусак – усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,– ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. …

Ато як коваль з пуда заліза зробив пшик. Один хлібороб каже ковалеві: – Вийде з пуда заліза леміш? – Вийде, та ще й добрий! – Ну, на залізо, роби! От він робив, робив… – Ні,– каже,– не вийде леміш, а вийде чересло. – Ну, роби чересло! Робив, робив… – Ні,– …

Сидить дядько на пеньку і їсть хліб. Іде ведмідь і питається: – Дядьку, що ти їси? – Хліб,– каже дядько. – Дай-но я попробую. Дав дядько йому кусок хліба, ведмідь покуштував і питає: – А з чого ж той хліб робиться? Дядько й став розказувать: – Треба спочатку поле добре …

Бігла лісом голодна лисиця. Аж раптом відчула аромат смачної печені та свіжого хліба. – О, сьогодні добряче пообідаю! – зраділа пишнохвоста. Та й помчала на запах, який привів до високого дуба. Зазирнула лисиця в дупло й побачила торбинки. «Це, мабуть, пастухи залишили», – почала бенкетувати руденька. Яка смачна печеня, а …

Один цісар у біді завжди радився з гуцулом, що має робити. А владиці дуже не подобалося те, що цісар не до нього приходить за порадою. І одного разу він сказав: – Чого це ти, цісарю, за першого міністра маєш того гуцула? Адже я розумніший від нього… Цісар подумав і відповів: …

Стрінувся одного разу ще за давніх, дуже давніх часів кінь з волом, і завели вони жваву розмову про те, хто з них скоріше бігає. Кінь твердить своє, а віл своє. – Ти тільки подумай, – говорив сердито віл до коня, – я побіг би набагато швидше, ніж ти, але боюся, …

У невеличкій хатинці край села мешкало котяче подружжя. Якось пухнастий господар схаменувся: – Зима вже на порозі, а про чоботи ми й не подбали. – То піди до міста, допоки не випав сніг, – запропонувала дружина, – та купи взуття. Уранці, щойно зійшло сонечко, смугастий вирушив у дорогу. Уже здолав …

Один чоловік мав доброго та працьовитого сина. Якось парубок вирішив помандрувати світом, побачити, як люди в інших краях живуть. Зібрав чоловік сина в дорогу та пішов проводжати. Зупинившись на узліссі, батько тяжко зітхнув:

Якось купались у ставку дівчата. Коли вийшли з води, почали вдягатися. А одна красуня, наблизившись до своєї сукні, побачила, що в ній скрутився калачиком вуж. Що тут удієш? Не може бідолашна забрати одяг. – Віддам сукню, коли погодишся стати мені за дружину.

От був собі дід та баба. Було у них три сини: два розумних, а третій дурень. А коло них жив один пан, у нього була дочка, та така гарна, що як кинеш оком на неї, то аж на душі стане весело. Той пан узяв і збудував скляну гору – таку …

Прийшов один дід до корчми і мав собі гарну палицю. А в корчмі сиділо два чоловіки та й давай чіплятися, ні сіло, ні впало, до діда. – Дивись,– кажуть,– це нашого старшини палиця! А де це ти її взяв, діду? Украв, га? Признавайся! Дід мовчить, уже й злякався, хоч палиця …

Жив собі заможний чоловік у якого була велика сім’я. Дев’ятеро його синів виросли слухняними та працьовитими, наймолодша ж донька – ледачою та пустотливою. Не пряла, не мила, не шила. Тільки перед дзеркалом сиділа. Батько інколи свариться на неї, а мати захищає: – Не кричи на доню, вона ж у нас …

Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже: – Де б це глечика поставити? – Постав, стара, під кущем. Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. Аж біжить …

Колись то давно жив собі убогий чоловік із жінкою, а у них був одним один син, та й той не такий, як треба: таке ледащо вдалося, той одинчик, що Господи! Нічого – і за холодну воду не візьметься, а все тільки на печі сидить та прісцем пересипається. Уже йому, може, …

Пекли в пекарні хліб. Одна паляниця схопилася і покотилася дорогою. Прикотилася до воріт одного пана. Почала у двері стукати й говорити: – Прийміть мене до себе! Усе будете ситі!.. – У нас і калачів досить! – каже пан.

В одного господаря був дуже вірний пес і добре пантрував господарство; через цілі ночі гавкав, і за то йому добре їсти давали. Єдного вечора, як прийшов до своєї буди та й ліг, чує – хтось іде дорогов. Він встав та й біжить до брами. Вибігає за браму, дивиться – а …