Українські народні казки

— Посуньтеся, сестрички,— сказала молоденька сосонка і розправила свої віти. Вона сказала це ласкаво й привітно, їй було приємно, що кожної весни на ній виростають

Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка. — Здоров був! — Доброго здоров’я! Поздоровкались і пішли, ті собі, а той

Колись давно-давно пес жив сам-один. «Недобре жити одному, — думає собі, — от коли б знайти когось, найсміливішого, найдужчого! Я б став йому другом». І

Один чоловік мав лагідного кота, який ніколи не робив шкоди. Не дасть хазяїн їсти – Мурко пройде біля ласощів, навіть не глянувши. Словом, тільки одними

Були собі дід і баба, та не мали дітей. Сумували старі, що без нащадків живуть. Якось узимку землю вкрила біла ковдра. Спостерігаючи, як малеча завзято

Як жив собі чоловік і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і гусак – усього потроху. Потім, значить,

Ато як коваль з пуда заліза зробив пшик. Один хлібороб каже ковалеві: – Вийде з пуда заліза леміш? – Вийде, та ще й добрий! –

Сидить дядько на пеньку і їсть хліб. Іде ведмідь і питається: – Дядьку, що ти їси? – Хліб,– каже дядько. – Дай-но я попробую. Дав

Бігла лісом голодна лисиця. Аж раптом відчула аромат смачної печені та свіжого хліба. – О, сьогодні добряче пообідаю! – зраділа пишнохвоста. Та й помчала на

Один цісар у біді завжди радився з гуцулом, що має робити. А владиці дуже не подобалося те, що цісар не до нього приходить за порадою.

Стрінувся одного разу ще за давніх, дуже давніх часів кінь з волом, і завели вони жваву розмову про те, хто з них скоріше бігає. Кінь

У невеличкій хатинці край села мешкало котяче подружжя. Якось пухнастий господар схаменувся: – Зима вже на порозі, а про чоботи ми й не подбали. –

Один чоловік мав доброго та працьовитого сина. Якось парубок вирішив помандрувати світом, побачити, як люди в інших краях живуть. Зібрав чоловік сина в дорогу та

Якось купались у ставку дівчата. Коли вийшли з води, почали вдягатися. А одна красуня, наблизившись до своєї сукні, побачила, що в ній скрутився калачиком вуж.

От був собі дід та баба. Було у них три сини: два розумних, а третій дурень. А коло них жив один пан, у нього була

Прийшов один дід до корчми і мав собі гарну палицю. А в корчмі сиділо два чоловіки та й давай чіплятися, ні сіло, ні впало, до

Жив собі заможний чоловік у якого була велика сім’я. Дев’ятеро його синів виросли слухняними та працьовитими, наймолодша ж донька – ледачою та пустотливою. Не пряла,

Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже: – Де б

Колись то давно жив собі убогий чоловік із жінкою, а у них був одним один син, та й той не такий, як треба: таке ледащо

Пекли в пекарні хліб. Одна паляниця схопилася і покотилася дорогою. Прикотилася до воріт одного пана. Почала у двері стукати й говорити: – Прийміть мене до

В одного господаря був дуже вірний пес і добре пантрував господарство; через цілі ночі гавкав, і за то йому добре їсти давали. Єдного вечора, як

Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. – Лисичко, лисичко,

Раз зустрів вовк жебрака й каже: «Я тебе з’їм!» – «Мене? Бачиш, який я худий,– кістки та шкіра. Не посмакує тобі м’ясо… А я тобі