Українські народні казки

Лев опісля обіду ліг в холодочку опочивать. Тіко що гарно задрімав, а мишеня вилізло з своєї нори і побігло навпрямець через лева. Лев спросоння подумав,

Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от стала її ніч застигати. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась звичайненько та й

Був собі їжак. Якось вийшов він раненько з своєї домівки подивитися на білий світ. Вийшов та й каже сам до себе: – А піду лишень

Був собі в одного чоловіка собака Сірко – тяжко старий. Узяв хазяїн та й прогнав його від себе. Никає Сірко по полю, і так йому

Жив бідний парубок Василько. Щоб якось вилізти із злиднів, пішов у світ, куди очі дивилися. Але ніде не міг знайти роботу – мозолів набити, щоб

Пішов прикажчик по селу, розпитує: – Чи нема де якого нетяги? – А там і там,– кажуть,– живе дуже убогий парубок,– він піде. Ото й

Був собі чоловік, ну, в його хліба не стало, а жнива були, сухо було так, що змолоть ніде було. Ну, і поїхав він до другого

Був собі кінь, не дуже гарний, підліток, непоказний, та у розумного хазяїна все тяг та тяг чи то на панщині, чи на хазяйській роботі і

Був собі вовк та такий-то уже старий, що ніде вже нічого не пійма і не задере. «Піду,– каже,– ляжу на шляху, може, хто заб’є». Ото

Були собі дід та баба. І такі вони були бідні, що аж жах. От баба і каже діду: – Зроби мені, діду, солом’яного бичка й

Мав один цар красну дочку і надумав заміж її видавати. На весь край проголосив, що дасть царівну за найпершого брехуна. В одного газди було три

Був у селі пан. Одного разу він сказав бідному селянинові: — Ти чоловік розумний. Я це здалеку чую. — У нашому краї всі мужики розумні.

Один кінь, на ім’я Климко, був дуже невдоволений своєю долею. Він гнівався на господаря за те, що чоловік сідлом натирав йому спину, за те, що

Сидить лисиця і їсть рибу. Назустріч їй ведмідь: «Здоров, кума! Де ти рибки наловила?» – «Он там на річці; піди й собі налови». Ведмідь пішов

Здибався вовк з пацюком та й каже вовк до пацюка: «Я тебе маю з’їсти». Пацюк каже до вовка: «Ну, треба, то треба». Тоді скочив вовк

Ото був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду; ніде нічого не пійма. От, та й пішов він до Бога просити пищі.

В одному чудесному селі жив коли давно-предавно чоловік, котрий мав жінку, внучку Марушку, собаку Жучку, кота Мурчика. Коли наступила тепла весна, все навкруги зазеленіло, дід

Одного разу допитлива лисичка вирушила до міста, сподіваючись украсти курку чи придбати якусь вишукану прикрасу. Пишнохвоста довго бігала ярмарком, зазирала за кожен прилавок і міряла

Був де не був один великий багач. Та прийшло до нього щастя, з якого не мав хосна. Одного вечора ліг багач спати. Та довго не

Іде баба жебруща селом; іде та й дивиться, аж на призьбі перед хатою сидить молодиця та й плаче. – Доню моя, а що тобі Господь

Давно-давно колись у дрімучих лісах появився лев, та такий величезний та грізний, що бувало як заричить, так усі звірі тремтять, як осикове листя. А як

Їхав пан з кучером Іваном у далеку дорогу. Вони їхали мовчки, але мовчанка обридла. Пан і надумав поговорити. В цей час вискочив заєць. Пан і