Це сталося напередодні Різдва, в хаті було тихо. Ні шуму, ні крику! Над каміном висіли шкарпетки чекаючи Пера Ноеля. Чи прийде він? Діти лежали у своєму ліжку мріючи про цукерки, печиво, торти. Мама у своїй хустці, і я в шапці, і ви всі готові спати всю цю довгу зимову ніч. За вікном почувся голосний шум! Я схопився з ліжка, підбіг до вікна, розсунув штори, відчинив вікно.
Місяць світив на сніг і було видно як удень. А потім перед моїми здивованими очима пролетіли крихітні санки і вісім крихітних оленів, ними керував веселий дідусь і я одразу зрозумів, що це Пер Ноель!
Швидше ніж літають орли, скакали олені галопом, а Пер Ноель свистів і підганяв їх:
– Швидше! Швидше! Біжіть ще швидше мої олені!
Як сухе листя здійняте вітром, минаючи перешкоди, перетинаючи небо, коні летіли над дахами будинків, тягнучи за собою сани повні іграшок.
І в одну мить, я почув на даху звук копит. У той самий момент Пер Ноель стрибнув у димар.
Він був одягнений в хутро з ніг до голови, покритий попелом і сажею, а на спині він ніс мішок з іграшками. Його очі блищали від щастя, щоки були рожеві, ніс червоний наче вишня, можна було бачити його усмішку в білій, як сніг бороді. У зубах в нього стирчала люлька, навколо стояла хмара диму, в нього було широке зовсім кругле обличчя, він мав великий живіт, який трусився, коли він сміючись стрибав наче старий ельф. Я не міг втриматися від сміху, побачивши його і він просто підморгнув і кивнув мені, даючи зрозуміти, що це не сон – це він!
Потім, не сказавши ні слова, він почав працювати, заповнюючи шкарпетки. Він повернувся, потер ніс і помахавши на прощання вилетів у камін. Після роздачі подарунків він свиснув оленям, а потім повернувся до саней і полетів геть, залишаючи за собою хмару пір’я.
І перш ніж він зник я почув:
– Щасливого Різдва всім і на добраніч!
