Японські казки

В одному селищі мешкало старе бідне подружжя. Сплетуть кілька солом’яних капелюхів, дід понесе їх у місто, продасть – придбає щось поїсти, а як ні – лягають спати голодними. Якось напередодні Нового року селянин каже дружині: – Так хочеться на свято поласувати рисовими оладками. Тільки ж у хаті жодної зернини не …

Колись давно в гірському селі жив бешкетник, на ім’я Хікочі. Одного разу юнак випадково дізнався, що в довгоносого лісовика Тенгу є плащ-невидимка, й вирішив будь-що заволодіти чарівною річчю. Відчайдух видерся високо в гори, зрубав стовбур бамбука й почав роздивлятися крізь цю трубу навкруги, примовляючи: – Оце так краса! Що за …

Край невеличкого японського села стояв готель. Його власники – чоловік, на ім’я Рокуро, та жінка, яку всі називали Міцуко, – були неймовірно жадібними. Подружжя тільки й чекало на нагоду заощадити та збагатитися за чужий рахунок. Якось до готелю завітав мандрівний торговець. Чоловік мав величезний мішок, заповнений різноманітними товарами. Господиня, побачивши …

Біля підніжжя Фудзіями в одному невеличкому селі мешкав багатий коваль із донькою Акіко. Дівчинка була дуже доброю і завжди всім допомагала: ніхто з її будинку не виходив із порожніми руками. Коли ж чоловік одружився вдруге, то мачусі сердечність Акіко зовсім не подобалася. Не минало й днини, щоб жінка не скаржилася …

Колись давно жив могутній цар, який обожнював коштовні та незвичайні речі. Пасок бога грому, жмуток шерсті бородатого лева, безсмертний папуга – це лише крихітна частка тих незліченних скарбів, які ховав у величезній коморі повелитель. Володар дуже пишався незвичайною колекцією, тому обережно діставав цінності, здмухував пилинки, милувався й задоволено шепотів:

 Давно колись жила собі зла баба. Цілими днями бурчала і до всіх чіплялася. А проте невістка годила їй, як болячці. Повсякчас повторювала: «Правду кажете, мамо. Зроблю, мамо». І от нарешті одного дня баба подумала: «Гріх допікати такій лагідній невістці. Мабуть, час уже спокутувати свою провину сутрами. Але спочатку треба їх …

 Було це дуже давно. Одного осіннього дня сільські діти гралися на моріжку біля храму. Раптом підійшов до них незнайомий чоловік і запитав: – Чи не хотіли б ви, хлоп’ята, податися кудись, де можна поласувати хурмою та грушками? – Чому ж ні, хотіли б! – відповів один хлопець. – Чому ж …

Жили собі колись два чоловіки: один, на ім’я Маруйосі, чесний, а другий, Кадохіра, шахрай. Якось, коли йому забракло грошей, Кадохіра навідався до Маруйосі та й каже: – Може, ти позичив би мені на короткий час десять ріо? Бо інакше я поплачуся життям. Я так на тебе надіюся і про твою …

 Це було дуже давно. Одного теплого весняного дня два чоловіки пішли в ліс по дрова. Опівдні пообідали і полягали на траву перепочити. – Я трохи посплю,– сказав старший і відразу захропів.

 Жив собі колись одинаком бідний-бідний чоловік. Якось ішов він берегом річки, дивиться – діти на дорозі граються великою горбушею. Чоловікові стало жаль рибу, і він сказав: – Гей, хлоп’ята, продайте мені рибу! Ось гроші. Бачиш, мало тобі життя не вкоротили,– мовив він до риби. – Будь обережна!

Давно колись поблизу Хіросіми жили чоловік та жінка, яким понад усе смакували рисові коржики. Якось принесла їм сусідка подарунок на свято – п’ятнадцять коржиків. З’їли вони по сім штук, а останнього коржика домовилися віддати тому, хто найдовше мовчатиме. Поклали того коржика на полицю і, не гасячи лампи, полягали спати.

Давно колись жили собі дід та баба. Одного разу пішов дід у ліс – рубати дрова на зиму. Була спека, і йому захотілося пити. Роззирнувся він навколо і під скелею побачив джерело з чистою, мов сльоза, водою.

Жила собі колись у гірському селі мати з трьома дітьми. Одного дня покликала вона старших синів і сказала: – Я піду на батькову могилу, а ви тим часом догляньте сестричку. Кажуть, у нашому лісі живе страшна відьма. Тож нікому дверей не відчиняйте. – Добре, мамо, будемо обережні!

 Давно колись жили собі дід та баба. Одного дня вирішив дід риби наловити. ЯК намислив, так і зробив: пішов на річку та й закинув вершу. Побачив його сусід. «Хіба я гірший,– подумав,– піду й собі риби наловлю»,– і закинув вершу недалеко від дідової. Але марно клопотався – витрусив уранці з …

Жила собі колись жінка з ледачкуватим сином, який тільки те й знав, що вештатися по селу й спати, а через те люди прозвали його Соньком. Мати не знала, що з ним робити. – Слухай, Нетаро, ти вже дорослий. Годі тобі гуляти, час і до роботи братися,– нагадувала вона.

 Жила собі колись в одному селі дівчина на ім’я Окійо. Батько й мати не могли нею натішитися, бо такої лагідної, дбайливої та вродливої дочки ще не було на світі. Одного весняного дня Окійо взяла коржиків, що їх напекла мати, і пішла в поле збирати свіжу приправу для страв. Захопившись роботою, …

Жили собі колись два брати. Старший був дурний, а молодший – розумний. Старший брат дуже хотів, щоб молодший пішов у прийми, а молодший і сам був не від того, щоб зажити на стороні. Отож невдовзі він оженився, найняв у сусідів кімнату і сяк-так перебивався з молодою дружиною. Але прийшла зима, …

Давно колись в одному селі жив собі чоловік, якого звали Кітіго, а прозивали Перебрехою – за те, що був охочий до вигадок і неправди. От якось той чоловік оголосив на все село: – Сьогодні вночі змітатиму з неба зорі, тож приходьте збирати!

 Давно-давно колись жили собі в мирі та злагоді дід і баба. Одного дня дід подався в поле сіяти ячмінь. Брав жменю зерен і розкидав, приспівуючи: Зернинко, зернинко, стань тисячею зерен! Зернинко, зернинко, стань тисячею зерен!

 Жив собі колись в одному селі чоловік на ім’я Генгоро. І був у нього дивовижний барабан. Ударить він у той барабан з одного боку, скаже: «Носе, витягуйся!» – і ніс видовжується. Вдарить з другого боку, скаже: «Носе, зменшуйся!» – і ніс укорочується. Прийде до нього дівчина на порі й просить: …

Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує. Одного дня, коли свекруха була вдома сама, принесла їй сусідка коржиків. – Дякую, дякую! Я їх зараз же скуштую,– сказала баба і поїла майже всі …

 Давно колись жили собі чоловік і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вони щодня у храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика. І от одного дня знайшовся в них синок завбільшки з мізинчик. – Ой, яка гарненька дитина! – раділа мати. – …

 Жили собі колись дід та баба. Якось дід знайшов у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому. Одного дня пішов дід у ліс по дрова, а баба заходилася прати білизну. Випрала її,

 Жили собі колись в одному селі дуже чесні дід і баба. Якось почув дід од людей, що в новорічну ніч присниться гарний сон, коли покласти під подушку картинку, на якій намальовано корабель скарбів. Тож і вирішив зробити під Новий рік так, як велів цей звичай. Прокинувся дід уранці та й …

Давно колись був собі чоловік з великою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря. – Цур тобі, пек тобі! – закричав чоловік і заховався у печеру.

Давно колись у селі Саваяма в провінції Хідзен жив собі вугляр на ім’я Нагайосі. Якось уночі йому приснилося, ніби в його узголів’ї стоїть дідуган, схожий на чаклуна, і каже: – Нагайосі, іди до містечка Такаяма і стань на мосту Купуймісо. Тоді напевно почуєш щось важливе.

 Давно колись у коморі одного дому оселилася миша зі своїм чоловіком. Жили вони заможно: в коморі були і рис, і ячмінь, і пшоно, і квасоля. Та от біда – не мали вони дітей. Тож почали вони молити богів: – Пошліть нам, боги, дитятко! І незабаром народилася в них мишка. Батьки …

 Жив собі колись дід. Одного дня пішов він у ліс по дрова, дивиться – зграя мавп переносить через річку кам’яну статую божества Дзідзо. «Цікаво!» – подумав дід і став на березі, як статуя. Зібралися навколо нього мавпи.