Японські казки

В одному селищі мешкало старе бідне подружжя. Сплетуть кілька солом’яних капелюхів, дід понесе їх у місто, продасть – придбає щось поїсти, а як ні –

Колись давно в гірському селі жив бешкетник, на ім’я Хікочі. Одного разу юнак випадково дізнався, що в довгоносого лісовика Тенгу є плащ-невидимка, й вирішив будь-що

Край невеличкого японського села стояв готель. Його власники – чоловік, на ім’я Рокуро, та жінка, яку всі називали Міцуко, – були неймовірно жадібними. Подружжя тільки

Біля підніжжя Фудзіями в одному невеличкому селі мешкав багатий коваль із донькою Акіко. Дівчинка була дуже доброю і завжди всім допомагала: ніхто з її будинку

Колись давно жив могутній цар, який обожнював коштовні та незвичайні речі. Пасок бога грому, жмуток шерсті бородатого лева, безсмертний папуга – це лише крихітна частка

 Давно колись жила собі зла баба. Цілими днями бурчала і до всіх чіплялася. А проте невістка годила їй, як болячці. Повсякчас повторювала: «Правду кажете, мамо.

 Було це дуже давно. Одного осіннього дня сільські діти гралися на моріжку біля храму. Раптом підійшов до них незнайомий чоловік і запитав: – Чи не

Жили собі колись два чоловіки: один, на ім’я Маруйосі, чесний, а другий, Кадохіра, шахрай. Якось, коли йому забракло грошей, Кадохіра навідався до Маруйосі та й

 Це було дуже давно. Одного теплого весняного дня два чоловіки пішли в ліс по дрова. Опівдні пообідали і полягали на траву перепочити. – Я трохи

 Жив собі колись одинаком бідний-бідний чоловік. Якось ішов він берегом річки, дивиться – діти на дорозі граються великою горбушею. Чоловікові стало жаль рибу, і він

Давно колись поблизу Хіросіми жили чоловік та жінка, яким понад усе смакували рисові коржики. Якось принесла їм сусідка подарунок на свято – п’ятнадцять коржиків. З’їли

Давно колись жили собі дід та баба. Одного разу пішов дід у ліс – рубати дрова на зиму. Була спека, і йому захотілося пити. Роззирнувся

Жила собі колись у гірському селі мати з трьома дітьми. Одного дня покликала вона старших синів і сказала: – Я піду на батькову могилу, а

 Давно колись жили собі дід та баба. Одного дня вирішив дід риби наловити. ЯК намислив, так і зробив: пішов на річку та й закинув вершу.

Жила собі колись жінка з ледачкуватим сином, який тільки те й знав, що вештатися по селу й спати, а через те люди прозвали його Соньком.

 Жила собі колись в одному селі дівчина на ім’я Окійо. Батько й мати не могли нею натішитися, бо такої лагідної, дбайливої та вродливої дочки ще

Жили собі колись два брати. Старший був дурний, а молодший – розумний. Старший брат дуже хотів, щоб молодший пішов у прийми, а молодший і сам

Давно колись в одному селі жив собі чоловік, якого звали Кітіго, а прозивали Перебрехою – за те, що був охочий до вигадок і неправди. От

 Давно-давно колись жили собі в мирі та злагоді дід і баба. Одного дня дід подався в поле сіяти ячмінь. Брав жменю зерен і розкидав, приспівуючи:

 Жив собі колись в одному селі чоловік на ім’я Генгоро. І був у нього дивовижний барабан. Ударить він у той барабан з одного боку, скаже:

Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує.

 Давно колись жили собі чоловік і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вони щодня у храм молити богів, щоб ті послали

 Жили собі колись дід та баба. Якось дід знайшов у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому. Одного дня пішов

 Жили собі колись в одному селі дуже чесні дід і баба. Якось почув дід од людей, що в новорічну ніч присниться гарний сон, коли покласти

Давно колись був собі чоловік з великою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря. – Цур

Давно колись у селі Саваяма в провінції Хідзен жив собі вугляр на ім’я Нагайосі. Якось уночі йому приснилося, ніби в його узголів’ї стоїть дідуган, схожий

 Давно колись у коморі одного дому оселилася миша зі своїм чоловіком. Жили вони заможно: в коморі були і рис, і ячмінь, і пшоно, і квасоля.

 Жив собі колись дід. Одного дня пішов він у ліс по дрова, дивиться – зграя мавп переносить через річку кам’яну статую божества Дзідзо. «Цікаво!» –

Давно колись жив у місті Нарі чоловік, який прагнув одного: здобути собі серед людей слави брехуна з брехунів. Отож одного дня пустився він у мандри.