Дитина просить «Рукавичку» вже вкотре, слухає до останнього слова, а на запитання «Хто тобі сподобався?» відповідає: «Мишка». Розпитувати далі хочеться, та звичне «А чому?» іноді завершує розмову ще швидше.
Після спільного читання дитина й дорослий обговорюють казку.
Спробуйте не перевіряти, що малюк запам’ятав, а погратися із сюжетом. Ігри за казками дають привід назвати ознаку, описати дію чи вигадати подію. Це один зі способів підтримати розвиток мовлення дошкільнят: дорослий підхоплює коротку відповідь і допомагає їй вирости у фразу.
1. «Опиши героя»
У «Рукавичці» оберіть персонажа, який зацікавив дитину. Запитайте, який він на вигляд, який за характером і що робить у казці. Якщо нове слово складне, промовте його самі й пов’яжіть із вчинком.
Дорослий: «Як ти уявляєш мишку? Яка вона і що зробила?» Дитина: «Маленька й смілива, знайшла рукавичку та залізла в неї».
Для молодшої дитини достатньо однієї ознаки: «Мишка маленька чи велика?» Старшій запропонуйте назвати рису зовнішності й характеру, а потім пояснити одну з них вчинком. Це нагода поповнити словниковий запас дитини без переліку окремих слів: нову ознаку вона одразу вживає у фразі про героя.
2. «Скажи навпаки»
Іграшкова мишка стає приводом описати казкового героя.
Протилежності легше шукати там, де їх можна уявити. У «Колобку» ведмідь великий, а заєць маленький. Для пари «сміливий — боязкий» уже доведеться придивитися до вчинків, а не лише до вигляду героїв.
Дорослий: «Ведмідь великий, а заєць який?» Дитина: «Заєць маленький, а ведмідь великий». Якщо у відповідь пролунало лише «маленький», повторіть думку повним реченням без вимоги негайно його відтворити.
Для чотирирічної дитини поставте поруч дві іграшки різного розміру й назвіть одну пару слів. Зі старшою обговоріть, чи був хтось із героїв сміливим або боязким і за яким учинком це помітно. Якщо прикладу немає, разом вигадайте нову сцену.
3. «Хто що робить?»
Різні за розміром іграшки допомагають шукати протилежні слова.
Сюжет «Ріпки» легко розкласти на дії: тягне, кличе, допомагає. Поєднайте кожне слово з героєм. Не просіть одразу переказувати всю історію: достатньо одного речення про те, хто що робить.
Дорослий: «Що робить дід із ріпкою?» Дитина: «Дід тягне ріпку». Потім змініть запитання: «Кого він кличе?» — «Він кличе бабу».
Молодшій дитині допоможіть рухом: покажіть, як тягнуть, і запропонуйте вибрати між «тягне» та «котить». Старшу попросіть з’єднати дві дії: «Дід тягнув ріпку, а потім покликав бабу». Так відповідь виростає з одного дієслова у зв’язну фразу.
Після казкової розмови можна змінити формат: вправи з української мови для дошкільнят на Learning.ua містять завдання на добір ознак і протилежних слів, складання речень та діалогів. Обирайте їх як окрему практику, не замість спільного читання.
4. «Що було спочатку?»
Виберіть із «Ріпки» три моменти: дід тягне сам, кличе на допомогу, усі разом витягають ріпку. Покажіть ці події жестами або назвіть їх не по черзі, щоб дитина відновила порядок. Довгого переказу не потрібно.
Дорослий: «Що було раніше: дід покликав бабу чи взявся тягнути ріпку?» Дитина: «Спочатку тягнув сам, потім покликав бабу».
Молодшій дитині залиште два моменти й слова «спочатку» та «потім». Старша може додати «наприкінці» й пояснити, як допомога інших змінила події. Якщо порядок переплутався, запитайте «А коли прийшла баба?» замість переказувати все самим.
5. «Продовж речення»
Картинки допомагають обговорити порядок казкових подій.
Незакінчена фраза дає опору, коли дитині складно почати відповідь. Виберіть учинок із «Ріпки» й залиште місце для причини. Навіть коротке «було важко» вже пояснює дію персонажа.
Дорослий: «Дід покликав бабу, тому що…» Дитина: «…сам не міг витягнути ріпку». Промовте ці частини разом, щоб вийшло ціле речення, але не наполягайте на повторенні.
Молодшій дитині дайте вибір: «Йому було важко чи він уже впорався?» Старшій запропонуйте подивитися на подію очима баби: «Я пішла допомагати, тому що…». Якщо відповідь не збігається з вашою, попросіть пояснити її, а не відразу виправляйте.
6. «Поговорімо як герої»
Іграшкові герої допомагають розіграти коротку розмову.
Візьміть дві іграшки або просто домовтеся, хто яку роль грає в «Рукавичці». Один уже всередині, інший проситься до нього. У такій сценці природно поставити запитання, відповісти й висловити прохання.
Дорослий за мишку: «Хто там біля рукавички?» Дитина за жабку: «Це я, жабка. Можна до тебе?» Дорослий: «Можна, заходь». Герої не мусять говорити словами з книжки: хай звучать власні репліки дитини.
Молодшій вистачить фрази «Можна до тебе?», решту розмови підтримає дорослий. Старшій запропонуйте три-чотири репліки: мишка запитує, чи помістяться вони в рукавичці, а жабка вигадує, як посунутися. Не виправляйте кожне слово посеред сценки — краще відповідайте як персонаж.
7. «Придумай інший кінець»
У «Колобку» можна змінити один момент — зустріч із лисицею. Не просіть одразу вигадати цілу нову казку. Запитайте, що буде, якщо Колобок помітить лисицю здалеку й вирішить не підкочуватися до неї.
Дорослий: «Куди покотиться Колобок, якщо не зупиниться біля лисиці?» Дитина: «Він повернеться додому й розкаже діду з бабою, кого зустрів».
Молодшій дитині дайте два варіанти: додому чи далі лісом, і допоможіть назвати наступну дію. Старшу попросіть пов’язати рішення з наслідком: чому Колобок змінив шлях і що сталося вдома? Вигаданий фінал не має збігатися з книжкою, але коротке пояснення робить його зрозумілим слухачеві.
Не потрібно випробовувати всі ігри для розвитку мовлення за один вечір. Запропонуйте одну-дві на вибір дитини; якщо їй хочеться просто послухати казку ще раз, залиште для цього час. Розмова після читання не повинна відбирати радість від самої історії.
Після наступного читання «Рукавички» покладіть поруч звичайну рукавичку й скажіть голосом мишки: «А ти хто? Як попросишся до мене?» Дочекайтеся однієї репліки дитини й відповідайте як мишка.
