Якось до Лондона прилетів соловейко. Він сів на фонтан посеред площі Пікаділлі і заспівав для Амура – крилатого хлопчика з луком і стрілами, що стоїть високо над фонтаном.
Була темна літня ніч, і соловейко співав про дерева і квіти за містом, про море і сині хвилі з білими гребінцями, що набігають на рудуватий піщаний берег, про дітей, які бавляться, будують піщані замки, запускають повітряні змії, їдять цукерки, плавають і катаються на човні.
– Мабуть, все це чудово! – сказав Амур. – А тут лише автобуси та таксі, машини та люди, які вічно поспішають на роботу чи на закупи. Як би мені хотілося, щоб тут було море!
Амур зітхнув, і по його щоці скотилася сльоза.
– Любий соловейку, попроси море прийти сюди, хоча б на один день.
– Добре, попрошу, – сказав соловейко і полетів.
Наступного вечора, як тільки почали запалюватися зірки, соловейко прилетів на берег моря, сів на пеньок і заспівав про хлопчика, який стоїть один на верхівці фонтану в далекому Лондоні.
Вітер забрав його пісню в море, і хвилі теж почули її. Соловейко співав усю ніч і відлетів тільки зі сходом сонця.
Одного разу, коли лондонці вийшли на вулицю, щоб йти на роботу, вони не впізнали свого міста. На площі Пікаділлі розлилося справжнє море, нею ходили хвилі, що били об піщаний берег Ріджент-стріт і Шефт-збері-авеню. Світило сонце. А замість автобусів, таксі та машин вулицями плавали човни.
Люди скидали капелюхи та одяг, одягали купальні костюми, діти приносили відерка та лопати і сідали грати у пісочок. А серфінгістиі верхи на дошках мчали Хаймаркетом, злітали на світлі гребені хвиль і, пропливаючи повз Амура обдавали його бризками, і він сміявся від радості. Надвечір зібралися грозові хмари, небо потемніло і полила злива. А коли вона закінчилася і небо очистилося, площа Пікаділлі виглядала, як і раніше – статуя Амура посередині, а навколо автобуси та таксі, машини та люди, машини та люди…
Щойно стемніло і всі розійшлися по домівках, знову прилетів соловейко і сів на фонтан.
– Дякую тобі, соловейку! – сказав Амур. – Це було чудово!
Незабаром знову почався дощ. Соловейко знайшов собі сухе містечко біля ніг Амура, сховав голову під крило і заснув.
