Батько та син
«Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! —
Так панотець казав своїй дитині: —
Шануйсь, бо, далебі, колись
Тму, мну, здо, тло — спишу на спині!»
Хведько не вчивсь — і скоштовав
Березової кашки…
«Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! —
Так панотець казав своїй дитині: —
Шануйсь, бо, далебі, колись
Тму, мну, здо, тло — спишу на спині!»
Хведько не вчивсь — і скоштовав
Березової кашки…
Жук-рогач товстий, багатий,
Виповз навесні із хати.
Все цвіте в прадавнім лісі.
Жук надумав одружитись.
Ось угледів він Бджолу:
– Панно, зараз підповзу!
Суне небом Баба-Хмара,
Чорно-біла, як примара.
І, не дивлячись донизу,
– Грр, – наспівує над лісом.
Ріс у лісі Дуб кремезний,
Височезний, широчезний…
Мурашеня кричить з порогу:
– Послухайте, заради Бога!
Я найсильніший на Землі!
Таємна сила є в мені!
Загуглив і дізнався враз,
Що в цілих 50 аж раз…
Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попелястий Віл
На панській винниці пив, як мошеник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль.
Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки,
Давай вони його по-своєму судить Трохи не цілі сутки…
У вишневому садочку,
Під вербою, в холодочку,
Щоб лихо прогнать
І щоб долю звеселити,
Заходились наші квіти
Весілля гулять…
Хоч послугу прийнять з нас кожен би хотів,
Проте не всяк уміє послужити:
Крий боже, дурня вам зустріти!
Послужливий глупак страшніш за ворогів…
Осел побачив Солов’я
І каже так йому: «Мій друже, люди в диві
Про тебе гомонять, що ти мастак у співі:
Отож хотів би я
Почуть пісень твоїх, щоб міг я знати…
На дубі сидячи, Зозуля куковала:
«Що за годи тепер, зовсім не можна жить!
Одколи як тепло вже стало,
А гусені нема, черви зовсім так мало.
Прийшлось із голоду хоч у кулак трубить»…
Син
Скажи мені, будь ласкав, тату,
Чого ячмінь наш так поріс,
Що колосків прямих я бачу тут багато,
А деякі зовсім схилилися униз…
На високому мурі розпустила свої віти винна лоза, а на її галузках пишалися гарні китиці соковитих ягід. Прийшла туди лисиця, яка була дуже голодна і …
Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоч він стояв і вище по течії, …
У час, коли весною Змія скинула линовище, її побачив Буфон. — Боже, пані, — гукнув здивовано, — відмолоділи! Що за причина? Розкажіть… — Я вам …
Коли висохло озеро, жаби пострибали шукати собі нове житло. Нарешті усі загукали: — Ох, яке величезне озеро! Буде воно нам довічним житлом! І стрибнули разом …
Півень в Курку закохався
Й кілька довгих днів
Мовчки мучився, вагався,
Бідний, аж змарнів.
Причепуривши старанно
Гребінь, крила, хвіст..
Кіт на подвір’ї Мишу упіймав.
А перед тим, як з’їсти, звичку мав
Своєю здобиччю награтись досхочу.
Тож випускав, ловив,
Мов м’ячик, підкидав,
Жартуючи..
Докучило підшивати
Подертії сита,
Пішов циган молотити
За торбину жита.
Пішов таки недалечко —
До свого сусіда…
Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав:
“Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?”
“Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці)
Всередині, як ти, порожній він”,- сказав…
Зелена Гусінь плаче тихо.
Невже у неї сталось лихо?
Летить назустріч їй Метелик,
В руках тримає свій портфелик:
– Оце так квіти! Ось так ліс!
А в чім причина ваших сліз…
Якось-то навесні,
Коли настали теплі дні,
Лелека з вирію прилинув
На дороге гніздо своє,
Що восени покинув
(В житті усяко є!)…
Христос Воскрес! Радійте, діти,
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
Кладіть на Божий хрест вінок.
Нехай бринять і пахнуть квіти,
Нехай почує Божий рай…
На старість мавпочка недобачати стала,
а від людей вона чувала,
що це ще лихо не таке —
аби дістати окуляри.
Отож вона, не знаю де,
собі дістала аж чотири пари…
По Гаю темному туга велика ходить,
Сокири й Топори затіяли войну,
Гай хочуть сплюндровать і пущі всі пошкодить;
Война ся навела на дерево суму;
Дуби задумались, осики затремтіли,
І клен гнучкий, і в’яз із лиха вниз нагнувсь…
Мурашки взимку сушили на сонці вогке збіжжя, коли до них підійшла голодна Цикада й попросила, щоб їй дали їсти. Тоді вони спитали її, чому вона …
Високої якості Смарагд, що жив у славі при королівському дворі, пише своєму приятелеві Діамантію таке: «Люб’язний друже! Шкодую, що ти не дбаєш за свою честь …
Козел сказав Капусті головатій:
— Дозволь тебе… поцілувати. —
Та, вуха звісивши, всміхалась.
І що ж — без голови зосталась..