Заєць сидів на березі струмка й дивився у воду. З води на нього дивився Інший Заєць, і коли Заєць ворушив вухами й кивав головою, Інший Заєць теж кивав головою й ворушив вухами.
Надійшов Ведмедик.
— Що ти робиш, Зайцю? — запитав він.
— Хіба ти не бачиш? — здивувався Заєць. — Ворушу вухами й киваю головою?
— А навіщо?
— Як це навіщо?! — знову здивувався Заєць. — Там, у воді, сидить Інший Заєць. Бачиш, він киває головою й ворушить вухами!
-А Іншого Ведмедика там немає? — запитав Ведмедик.
Заєць нахилився аж до води й запитав Іншого Зайця:
— Послухай, там немає Іншого Ведмедика?
Інший Заєць глянув ліворуч, праворуч, поворушив вухами й заперечно похитав головою.
— Немає! — сказав Заєць. — Іншого Ведмедика там немає. Хочеш, поглянь сам.
І Ведмедик підійшов до струмка.
Але щойно він схилився над водою, як побачив Іншого Ведмедика.
— Ось він! — скрикнув Ведмедик і поворушив вухами.
Інший Ведмедик теж поворушив вухами.
І тоді Заєць із Ведмедиком сіли поруч і аж до вечора ворушили вухами й кивали головою, — доки не потемніло, й Інший Заєць із Іншим Ведмедиком не підвелися, не помахали їм лапами й не пішли спати…
