Була колись дівчина-сирота. Люта мачуха цілісінький день лаяла її, ганяла, передихнути не давала. Тільки й чула сирітка: – Ану, біжи туди! Ану, зроби оце! І так з раннього ранку до пізнього вечора. Якось послала мачуха бідну сирітку на річку по воду. Прийшла дівчина до річки, набрала повні відра й пішла …
Дивитись далі...
Засперечалися миша і верблюд. – Я раніш за тебе побачу сонце,– сказав верблюд. – Ні, я раніш побачу сонце,– сказала миша. – Ти яка малесенька, а я – гора. Навіщо ти сперечаєшся? Цілу ніч верблюд дивився у степ, на схід, щоб побачити сонце раніше за мишу. Миша сиділа на спині …
Дивитись далі...
Було це давно-давно, ще за тих часів, коли по монастирях-дацанах проживали жаднючі, пихаті, ледачі лами. У нашій місцині теж був такий дацан, а в ньому жили нероби лами. Жили, розкошували та людей дурили. А найбільше пишалися серед них три товстуни. Вони скрізь вихвалялися між людьми своїм великомудрим розумом. «Нема,– в …
Дивитись далі...
Побачили дві миші великий казан з молоком. Дуже закортіло їм молока, а поживитися ніяк. Бігали вони навколо казана, бігали, коли це одна миша й каже: – Слухай, кумо, підійди до казана. Я залізу тобі на спину, стрибну на краєчок казана, а ти тримай мене за хвоста зубами. Ти допоможеш мені …
Дивитись далі...
Одного разу сорока наказала своїм маленьким пташенятам: – Ви вже дорослі й самі маєте добувати собі їжу. Сказала так і полетіла разом з пташенятами до лісу підживитися. Проте в лісі пташенята не схотіли самі шукати їжу. – Краще повернемося додому. Нам було добре, коли ти сама приносила їжу. – Але …
Дивитись далі...
Коли це було, коли саме жив Будамшу,– ніхто гаразд не знає. Одне відомо: ніколи нічого Будамшу не мав. Мав тільки Будамшу невеличкого килимка, на якому спав, мав терлика-халата із цупкої вовни, що його вдягав, коли йшов між люди, та ще було в нього невідступне бажання хоч раз наїстися досхочу. Недалеко …
Дивитись далі...
Зібрав колись журавель птахів З усього білого світу. Захотілося йому стати їхнім володарем – пташиним ханом. Позліталися до нього всі птахи, окрім однієї найменшої пташечки. Звали її Буксергін. Гарнесенька така, співуча, як соловейко. Довго чекали на неї птахи. Журавель раз у раз свою довгу шию витягав, дивився, чи не летить …
Дивитись далі...
Жили колись два брати. Старший – Галдан – був лагідний, тихий, хотів жити, як усі живуть, а найбільше хотів якось розбагатіти. Молодший – Баїр – був силач-богатир, хотів жити, як сам знає: доведеться – забагатіє, не доведеться – в біді
Дивитись далі...
Кажуть старі люди, наче багато-багато років тому, в прадавню давнину жив один хан. Ніде не було такого злющого володаря, як він. Ніщо його вже не цікавило: ані розваги, ані бенкети й гульня, ані полювання в степах та лісах, ані державні справи – усе йому набридло, усе надокучило. Нікого він не …
Дивитись далі...
Жив у давнину вузькоокий хан Олзой. Жив-байдикував, бо хіба ж годиться ханові щось робити? Одного разу знічев’я наказав він оповістити всіх своїх підданців: – Хто вигадає таку небилицю, щоб я – мудрий хан – їй повірив, тому насиплю повнісіньку чашу золота. Ледве полинула така чутка, прийшов до вузькоокого хана його …
Дивитись далі...
Жив самотою у давні роки один бідний хлопець-сирота; звали його Янгут. Нікого й нічогісінько в світі в нього не було: ані рідних, ані юрти, ані худоби. А на прожиток собі Янгут заробляв, працюючи без відпочинку на багатіїв. Якось найнявся він до одного господаря й домовився, що вижне йому хліб з …
Дивитись далі...
Якось миша потрапила в капкан. Бачить, іде лісом лев. Благає миша лева: – Послухай, леве, допоможи мені. Може, і я тобі в пригоді стану. – Не знаю, чи згодишся ти мені, дурненька мишо. Та нехай, допоможу тобі,– погодився лев. Подякувала миша левові, а потім і каже: – Якщо спіткає тебе …
Дивитись далі...
Жили колись брат і сестра. Брата звали Гар’юлай-мерген, а сестру – Агу-ногон-абаха. Жили вони у мирі й злагоді. У добрі й достатку. Був у них високий, аж до неба, чотирикутний палац. На зелених луках паслися великі отари овець і табуни коней. Якось Гар’юлай-мерген каже сестрі: – Набридло мені дома сидіти! …
Дивитись далі...
Жив колись Меел-батор. Відколи жив, завжди змагався він у боротьбі з багатьма звитяжними й дужими баторами, та ніколи спиною не торкався землі – ніхто не міг побороти Меела-батора. Рідний народ Меела пишався його силою, розумом і кмітливістю. Неподалік жив по сусідству молодий, але хвалькуватий і заздрісний батор Еелен. Нападати на …
Дивитись далі...
Жив на світі богатир на ймення Батор-Седкіл – Богатирська душа. В нього був сусід, якого звали Айраном – Боягузливим. Ось напали на країну вороги, і піднявся народ на боротьбу за свою свободу. І Батор-Седкіл одягнув свій обладунок, узяв зброю, скочив на коня і вирушив у похід. А Айран забіг у …
Дивитись далі...
Колись у давнину серед жовтого степу, поблизу Жовтого моря, біля підніжжя трьох гір стояв височенний, як скеля, срібний палац з огорожею з литого срібла та візерунчастими срібними ворітьми. На північ від палацу паслося сто тисяч різної худоби, і на південній стороні меж випасались незліченні стада. А володів усіма тими багатствами …
Дивитись далі...
В давнину жив на світі бідняк. Був у нього син, звали його Занданом. Коли Зандан підріс, батько йому каже: – Іди, сину, походи по світу, повчись у людей. Може, чогось і навчишся. Пішов Зандан з дому, цілий рік мандрував по світу. Нарешті повернувся додому. Батько і запитує його: – Ну, …
Дивитись далі...
