Був літній сонячний день.
— Хочеш, я тобі щось покажу, — сказав Їжачок, коли вони з Ведмедиком вибігли на галявину.
– А що? — спитав Ведмедик.
— Ось дивись: це Ромашка.
— Знаю, сказав Ведмедик. – Любить не любить! — І почав обривати пелюстки.
— А це Волошка! – Сказав Їжачок.
– Знаю! «У блакитних сорочках волошки цілий день гуляли біля річки».
– Правильно! – Сказав Їжачок. — Я ці вірші також знаю. А ось це – квітка Кашка.
— З неї що, варять кашу?
— Ні, її так звати.
– А це?
— Це — Дзвіночок! Ось послухай! — І Їжачок ліг поруч із Дзвіночком на траву і задзвонив. – Чуєш?
– Давай я спробую! — сказав Ведмедик. — Я його зірву і побіжу галявиною, а ти слухай!
– Ні, – сказав Їжачок, – якщо Дзвіночок зірвати, він не дзвенить. Спробуй!
— Тоді я так подзвоню, — сказав Ведмедик. Ліг поруч із Їжачком і подзонив у Дзвіночок.
— Як добре він дзвенить!.. — сказав Ведмедик. – А це що?
— Не знаю… — сказав Їжачок.
— Трава, — звернувся до невідомої квітки Ведмедик, — ти хто?
— Я — Звіробій, поважно відповів Звіробій.
– Хто, хто?
— Звіробій звичайний.
— Слухай, — прошепотів Їжачкові Ведмедик, — він звірів б’є. Біжимо звідси!
— Я нікого не б’ю, — сказав Звіробій. — Я корисний. Я трава від дев’яноста дев’яти хвороб. Заболить живіт чи серце чи кашляти почнете, а я – тут як тут.
— Ми здорові, — сказав Ведмедик.
— А як зі мною добре пити чай!.. — І Звіробій від задоволення навіть заплющив очі.
— А ми щойно поснідали, — сказав Їжачок.
— Зі мною добре пити чай взимку, — сказав Звіробій. — Ось намете снігу, тоді…
— А як же ми з тобою питимемо чай, якщо тебе замете снігом?
— А ви візьміть мене з собою, посадіть на пічку, я до зими стану сухеньким… Тоді з медом…
— Мед я люблю, — сказав Ведмедик. – Давай його візьмемо з собою, га? — звернувся він до Їжачка. — А взимку, коли ти прийдеш до мене в гості, я тобі скажу: «А пам’ятаєш, Їжачку, ми з тобою влітку бігали по галявині, пам’ятаєш, зустріли Звіробоя, а він — ось він, на пічці!» І нам одразу стане тепло і весело, ніби повернулося літо.
0 Коментарі
Старіші