Жили-були два брати, бідний і багатий. Бідний брат жив у лісі, а багатий у місті.
Якось бідний брат знайшов під деревом золоте перо. Поглянувши нагору, він побачив, що на гілці сидить півень.
Бідняк підібрав перо і відніс його багатому братові.
— Дивна річ, – сказав той. – Але вона нічого не коштує. Я, мабуть, дам тобі за неї срібну монету.
Бідняк і не знав, що перо було із найчистішого золота.
Він думав, що срібна монетка – хороша ціна за нього.
Наступного дня бідний брат знову прийшов до дерева і знову знайшов золоте перо, яке теж продав.
багатого брата за срібну монетку.
Так тривало багато днів. Але одного разу, коли бідняк нахилився, щоб підняти золоте перо, півень
кілька разів прокукурікав:
— Той, хто з’їсть моє серце, буде щоранку знаходити під подушкою два золоті яйця!
Бідняк розповів про це багатому братові.
— Якщо ти зможеш добути мені цього півня, я дам тобі тисячу срібних монет,— сказав багач.
— Не потрібні мені твої срібні монети, — відповів бідний брат.— От якби ти взяв до себе моїх хлопців і вони розбагатіли б, як ти…
І коли багатий брат погодився, бідний брат пообіцяв принести півня.
Наступного дня рано-вранці бідняк прийшов із луком до дерева, убив півня і відправив його з синами до брата.
Скупий багатій і не думав годувати племінників задарма.
“Вони будуть у мене за слуг”, – вирішив він і наказав братам зварити півня на обід.
Хлопчики, яким дуже хотілося догодити дядькові, старанно обскубли півня і зварили його, але тут серце півня раптом вистрибнуло з горщика.
– Ой! – промовив старший. — Доведеться викинути серце… Не можна ж подавати його дядькові після того, як воно впало на брудну підлогу.
— Не викидай… — відповів молодший. — Я так хочу їсти. Давай розріжемо його навпіл і з’їмо.
І хлопці з’їли серце.
Сівши обідати, багатій пошукав у мисці півняче серце, але його там не було. Дізнавшись, що серце вже з’їдено, він, не пам’ятаючи себе від досади і злості, побив племінників і вигнав їх геть. Брати в сльозах повернулися до батька.
Наступного дня хлопчики знайшли під своїми подушками по одному золотому яйцю. Вони віддали їх батькові. А він був так сердитий на свого багатого брата, що не поніс їх до нього, а продав чужинцю. Той виявився чесним купцем і добре заплатив. Отут бідний брат і зрозумів, як обманював його багатий брат, коли він приносив йому золоте пір’я.
Бідний брат та його сини щодня продавали по два золоті яйця і стали набагато багатшими за багатого брата.