Варто комусь широко позіхнути — і через кілька секунд людині поруч теж раптом хочеться відкрити рот і зробити глибокий вдих.
Іноді достатньо навіть прочитати про позіхання, щоб самому захотілося позіхнути.
Ми робимо це після пробудження, перед сном, коли втомилися або довго сидимо без руху. Позіхають не лише люди: таку поведінку спостерігають у багатьох інших тварин.
Здавалося б, настільки звична дія повинна мати дуже просте пояснення. Але позіхання досі залишається для науки не до кінця розгаданим явищем.
Що відбувається, коли ми позіхаємо
Позіхання починається майже автоматично.
Людина широко відкриває рот і робить довгий глибокий вдих. У цей момент рухаються м’язи обличчя, щелепи, горла та грудної клітки.
Часто ми одночасно заплющуємо очі, потягуємося або піднімаємо руки.
Після глибокого вдиху відбувається видих, м’язи розслабляються — і позіхання закінчується.
Увесь процес триває лише кілька секунд, хоча зупинити його посередині буває напрочуд складно.
Чому ми позіхаємо, коли хочемо спати
Одна з найпомітніших закономірностей — зв’язок позіхання зі сном.
Люди часто позіхають:
- увечері, коли наближається час сну;
- після пробудження;
- коли сильно втомилися;
- під час монотонної діяльності;
- коли довго нічого не змінюється навколо.
Саме тому позіхання пов’язують із переходом організму від одного стану до іншого — наприклад, від активності до сонливості або навпаки.
Є гіпотеза, що рухи під час позіхання та короткі зміни в роботі організму можуть допомагати мозку підтримувати або змінювати рівень бадьорості. Але називати це остаточно доведеною єдиною функцією позіхання поки не можна.
Якщо дитина почала часто позіхати ввечері, це може бути дуже простим сигналом: організм уже втомився.
Тоді краще не починати ще одну активну гру, а поступово переходити до спокійного вечірнього ритуалу — наприклад, обрати казку на ніч.
Чи позіхаємо ми через нестачу кисню
Це одне з найпоширеніших пояснень.
Можна почути таку версію: у крові стає мало кисню, мозок це помічає і змушує людину широко позіхнути, щоб набрати більше повітря.
Звучить логічно. Але дослідження цю просту гіпотезу не підтвердили.
Зміна кількості кисню або вуглекислого газу у вдихуваному повітрі не викликала відповідної зміни частоти позіхання.
Тому сьогодні нестачу кисню не вважають головним поясненням того, навіщо ми позіхаємо.
Отже, фраза «ти позіхаєш, бо мозку не вистачає кисню» — занадто спрощена і, найімовірніше, неправильна.
Чи може позіхання охолоджувати мозок
Одна із сучасних гіпотез значно цікавіша.
Наш мозок, як і інші органи, нормально працює лише в певному температурному діапазоні.
Деякі дослідники припускають, що позіхання може допомагати регулювати його температуру.
Коли людина позіхає, рухаються м’язи обличчя та щелепи, змінюється кровообіг, а через рот і ніс проходить повітря. Усе це потенційно може сприяти відведенню зайвого тепла.
Експерименти на людях і тваринах дали дані на користь такої гіпотези. Наприклад, частота позіхання може залежати від температури навколишнього середовища.
Але тут важливо не зробити іншу помилку й не сказати дитині: «Учені вже довели, що ми позіхаємо саме для охолодження мозку».
Це одна з наукових гіпотез, яку продовжують перевіряти.
Чому ми позіхаємо від нудьги
Уявімо урок, під час якого довго нічого не змінюється. Або тривалу поїздку. Або очікування в черзі.
Людина може почати позіхати, навіть якщо ще не збирається спати.
Нудьга та монотонність знижують рівень зовнішньої стимуляції. Мозку вже не потрібно так активно реагувати на нові події.
Позіхання часто з’являється саме в такі моменти.
Це підтримує припущення, що воно пов’язане не тільки зі сном, а й зі змінами рівня уваги та бадьорості.
Чому позіхання заразне
А тепер найцікавіша частина.
Людина може зовсім не хотіти спати. Але варто побачити, як хтось поруч широко позіхнув, — і раптом з’являється те саме бажання.
Це явище називають заразним позіханням.
Звичайно, ніякого вірусу тут немає.
Позіхання може викликати сам вигляд іншої людини, яка позіхає. Іноді достатньо почути звук, прочитати про позіхання або навіть просто подумати про нього.
Саме тому, якщо під час читання цієї статті ви вже позіхнули, це не обов’язково означає, що вона нудна.
Чому мозок повторює чуже позіхання
Однієї остаточної відповіді тут теж немає.
Учені досліджують зв’язок заразного позіхання із соціальною поведінкою та здатністю мозку реагувати на дії інших.
Існує припущення, що така реакція могла допомагати членам групи синхронізувати свій стан: наприклад, разом переходити від активності до відпочинку або навпаки.
Також вивчають можливий зв’язок із соціальною близькістю та механізмами співпереживання.
Але формула «позіхаєш слідом за людиною — значить, у тебе висока емпатія» була б надто примітивною.
Чи всі діти «заражаються» позіханням
Ні.
Маленькі діти можуть самостійно позіхати, але заразне позіхання розвивається пізніше.
Тобто малюк здатний позіхнути через власний стан, але не обов’язково повторить це лише тому, що побачив позіхання дорослого.
Це ще одна причина, чому вчених так цікавить це явище: звичайне позіхання й реакція на чуже позіхання, ймовірно, не зовсім одне й те саме.
Чи позіхають тварини
Так, і люди тут далеко не унікальні.
Позіхання спостерігають у багатьох хребетних тварин.
Його можна побачити в мавп, собак, котів, птахів та інших видів.
Але однакова зовнішня дія не обов’язково означає, що в кожного виду вона має абсолютно однакову функцію.
Особливо цікаве заразне позіхання: воно виявлене лише в частини тварин і досліджується окремо від звичайного спонтанного позіхання.
Поспостерігати за домашнім улюбленцем — хороший маленький експеримент для дитини.
А потім можна перейти до художніх історій і подивитися, як поводяться звірі вже у казках про тварин.
Чому під час позіхання течуть сльози
Іноді після сильного позіхання очі раптом стають вологими.
Людина ж не засмутилася. Звідки взялися сльози?
Під час позіхання сильно змінюється положення м’язів обличчя. Ми часто примружуємо або заплющуємо очі, напружуємо щоки.
Ці рухи можуть впливати на слізний апарат і сприяти появі слізної рідини на поверхні ока.
Тому кілька сльозинок після великого позіхання — звичайна реакція організму.
Чому закладає або «клацає» у вухах
Ще один знайомий ефект: під час позіхання у вусі раптом щось клацає, а відчуття закладеності може зникнути.
Середнє вухо сполучене з носоглоткою євстахієвою трубою.
Під час позіхання вона може відкриватися.
Це допомагає вирівнювати тиск по обидва боки барабанної перетинки.
Саме тому позіхання іноді допомагає, коли заклало вуха в літаку під час набору висоти або зниження.
Чому ми потягуємося разом із позіханням
Ранкова картина знайома майже кожному: людина прокидається, широко позіхає і водночас витягує руки.
Поєднання потягування та позіхання має навіть окрему назву — пандикуляція.
Під час неї м’язи спочатку напружуються та розтягуються, а потім розслабляються.
Така поведінка особливо характерна під час переходу між сном і неспанням.
Чи можна зупинити позіхання
Спробувати можна.
Наприклад, стиснути губи, коли вже відчуваєш наближення позіхання.
Але організм усе одно може спробувати завершити знайомий рух.
Позіхання значною мірою мимовільне, тому повністю контролювати його складніше, ніж звичайне відкривання рота.
Чи означає часте позіхання, що дитина не виспалася
Часто — так, але не завжди.
Втома й сонливість справді належать до найпоширеніших причин, через які ми починаємо частіше позіхати.
Тому якщо дитина ввечері раз у раз позіхає, варто насамперед згадати, скільки вона спала й наскільки активним був її день.
Спокійний режим перед сном може допомогти перейти від денних справ до відпочинку. Замість яскравого екрана можна почитати разом або ввімкнути аудіоказку на ніч.
Але саме по собі позіхання не є точним «вимірювачем» втоми. Люди позіхають і з інших причин.
Якщо незвично часте позіхання виникло раптово, довго не минає або супроводжується іншими помітними симптомами, це вже питання не для дитячої енциклопедії, а для лікаря.
Маленький експеримент із позіханням
Можна перевірити заразність позіхання вдома.
Для цього не потрібні жодні прилади.
Нехай один член родини кілька разів природно позіхне або просто почне розмовляти про позіхання.
Інші можуть поспостерігати за собою протягом кількох хвилин.
Чи захотілося комусь позіхнути? Чи спрацювало це одразу? А може, ніхто взагалі не позіхнув?
Будь-який результат нормальний.
Цей дослід не визначає характер, емпатію або здоров’я людини. Він лише показує, що наш мозок іноді автоматично реагує на поведінку інших.
Що варто запам’ятати про позіхання
- позіхання — мимовільна поведінка, у якій бере участь багато м’язів;
- ми часто позіхаємо під час втоми, після пробудження та перед сном;
- стара версія про нестачу кисню не підтвердилася;
- одна з сучасних гіпотез пов’язує позіхання з регулюванням температури мозку;
- позіхання може передаватися від однієї людини до іншої;
- тварини теж позіхають;
- учені досі не мають однієї остаточної відповіді, навіщо саме виникло позіхання.
Це хороший приклад того, що навіть найзвичайніші речі можуть приховувати складні наукові загадки.
Ми позіхаємо щодня й майже не звертаємо на це уваги, а дослідники досі сперечаються про точну роль цього рефлексу.
І якщо після останнього абзацу вам знову захотілося позіхнути — тепер ви принаймні знаєте, що ваш мозок щойно дав вам ще один привід для спостереження.
