Пришла раз свиня до слона і питає:
— Скажи, що треба їсти, щоб стати таким величезним, як ти?
— О, це секрет, — лагідно відповів слон. — Втім, добре. Якщо хочеш, я дістану тобі цей чарівний засіб.
Він зник у гущавині і незабаром приніс звідкись листя гбаньїги. Звичайно, він не сказав свині, де їх нарвав.
— Щодня я даватиму тобі трохи такого листя, і зрештою ти станеш такою великою, як я, — сказав слон.
З того часу свиня щодня приходила до слона, отримувала в нього кілька чарівних листків і їла їх.
Через деякий час вона дійсно почала рости і ставати схожою на слона. Вона погладшала, рило в неї витяглося, з’явилися невеликі ікла, очі і вуха теж стали нагадувати слонячі.
“Все добре! – подумала свиня. — Скоро я стану такою великою, як слон. Але я не буду без толку блукати світом! Я всім покажу, що значить бути великим звіром! Вона задерла носа і перестала впізнавати знайомих.
Якось надвечір свиня пішла в ліс накопати собі на вечерю корінців. Вона поводилася так, ніби й справді була вже великим і могутнім звіром: голосно тупала, фиркала і чвакала, так, що багато хто в страху обходив це місце.
Саме тоді повз проходив слон. Почув він дивний шум, зупинився і спитав здивовано:
— Гей, хто там в кущах?
— Той, хто тут є, більший за самого слона, — прохрюкала у відповідь свиня.
— Ого! – Вигукнув слон. — Я ніколи не бачив звіра більше за мене. Треба хоч подивитись на нього.
Він ступив через кущі і побачив маленьку, потворну свиню, яка колупалася в болоті.
— Так-так, – промовив слон. – Ось ти, виявляється, яка! Я допомагаю тобі рости, а ти…
Варто було тобі трохи добавити у вазі, як ти почала вдавати з себе великого звіра і навіть запевняєш, що стала більшою за мене!
За це я більше не дам тобі чарівного листя, і ти на все життя залишишся такою, як тепер.
Так і зробив.
Ось чому рило у свині витягнуте, а коли вона їсть, то тупцює на місці, як слон.