«А, друже мій, здоров! Де був ти, що робив?»
— «Годин ізо три я в кунсткамері ходив;
До всього приглядавсь, хотів усе спізнати, —
І признаюсь, що й сам не знаю, брате,
Яких там лиш немає див.
Ну, й правда, що чудес отам скарбниця!
Ох, і вигадлива ж природа-чарівниця!
І птаство, й звірина з усіх тобі країн!
Які метелики, мурашки,
Бджілки, комарики, комашки, —
Одні немов смарагд, а інші — як рубін!
Їй-богу, кузька є химерна,
Дрібніша, не брешу, від макового зерна!»
«А бачив ти слона? Ото так справді звір!
Подумав ти, мабуть; що цілу гору стрітив?»
«Він там хіба?» — «Авжеж!» — «Ну, братіку, повір —
Слона ж то я й не запримітив».
Переклад М. Рильського