Одного дня у циркової слонихи місіс Джамбо з’явився син.
— Ой, який він милий! – захоплювалися інші слонихи, вперше побачивши малюка.
— Аа… апчхі! — пчихнуло слоненятко підстрибнуло і замахало своїми занадто великими вухами. Слонихи ойкнули з подиву.
— Який жах! У нього просто жахливі вуха! – Вигукнули вони і зневажливо відвернулися від малюка. Місіс Джамбо обурилася.
Ніжно обійнявши малюка, вона відійшла з ним в куток циркового фургончика і почала заспокоювати:
— Не слухай їх, — говорила вона. — Ти найкрасивіший у світі! Я назву тебе Дамбо.
Незабаром цирк приїхав до великого міста. На головній вулиці відбувся грандіозний парад. Дамбо йшов за своєю мамою, тримаючись хоботом за її хвостик. Несподівано він заплутався у своїх величезних вухах і гепнувся в брудну калюжу.
Натовп розреготався.
— Ей ти! Невдаха з великими вухами! — Крикнув якийсь хлопчик і, підбігши до Дамбо, боляче смикнув його за вухо.
Місіс Джамбо розгнівалася.
Вона схопила хулігана хоботом за сорочку та підняла над землею.
Місіс Джамбо зробила це, щоб провчити невихованого хлопчика, але люди вирішили, що слониха розлютилася. На місіс Джамбо накинули мотузки і замкнули її в клітці. Дамбо залишився зовсім один. Він сидів між фургонами і гірко плакав
З боку за ним спостерігало маленьке мишеня Тімоті.
— Бідолашний Дамбо! – думав він. — Усі його ображають, він такий самотній! –
І Тімоті вирішив познайомитися зі слоненятком ближче.
— Давай дружити! – Сказав він і простягнув Дамбо горішок.
— Я допоможу тобі звільнити маму, але спершу ми зробимо з тебе зірку цирку.
Тімоті влаштував так, що слоненяткові довірили акробатичний номер. Але в найвідповідальніший момент Дамбо наступив на свої вуха, зашпортався і налетів на м’яч, на якому стояла піраміда з слонів.
У цирку запанувала тиша. Жива піраміда почала розгойдуватися, а потім завалилася. Глядачі в паніці вискочили надвір, а цирковий намет склався, як картковий будиночок.
З того часу відповідальних трюків Дамбо не доручали. Його вбрали в строкатий костюм, розмалювали мордочку фарбами і під загальний регіт почали кидати в нього тістечками з кремом.
Якось Дамбо змусили стрибати з високої палаючої будівлі в корито з водою. Слоненяткові було прикро і страшно.
Натомість публіка веселилася від душі!
Після вистави малюк сидів за лаштунками і плакав.
Мишеня змило з нього фарбу і спробувало заспокоїти.
Але Дамбо був невтішний.
— Не сумуй, – сказав йому Тімоті. — Я знаю, як розвеселити тебе. Хочеш, я допоможу тобі зустрітися з мамою? –
Щасливе слоненятко пішло за ним до клітки – фургончика, де нудилася під замком місіс Джамбо. Слониха висунула хобот через маленьке віконце і приголубила свого синочка. Дамбо знову відчув мамине тепло та турботу. Йому було так добре!
Але прийшов час розлучитися.
Вночі Дамбо снилися дивні сни у якіх він літав. А вранці він з здивуванням помітив, що вони з Тімоті сидять на дереві. Перелякавшись, слоненятко впало прямо в ставок.
— Як ми тут опинилися? — дивувався Тімоті, і раптом його осяяло: — Дамбо, ти вмієш літати. Твої вуха – це крила!
Але слоненятко не могло повірити у свої чудові здібності. Тоді Тімоті дав йому пір’їнку і сказав:
— Це чарівне перо. З ним ти зможеш злетіти, треба лише махати вухами.
І Дамбо полетів! Його вуха розправилися, немов крила. Він піднімався все вище і вище, до хмар!
На другий день у цирку Дамбо знову одягнули клоуном і поставили на вежу, що горіла. Слоненятко стискало хоботом чарівне перо. Але коли воно стрибнуло, перо вислизнуло, і Дамбо, злякавшись, почав каменем падати вниз.
— Забудь про перо! – крикнув йому Тімоті. — Ти можеш літати без нього!
Біля самої землі Дамбо змахнув вухами і злетів угору. Клоуни від подиву пороззявляли роти. А слоненятко злітало все вище і піднялося до самого куполу цирку!
— У тебе вийшло! — тріумфував Тімоті. Глядачі нагородили слоненятко бурхливими оплесками. Тепер Дамбо став справжньою зіркою цирку.
Наступного дня фото Дамбо потрапило на перші шпальти всіх газет. Люди з різних куточків світу хотіли подивитися на слоненятко, що вміє літати.
Але найдивовижнішим було те, що його мама знову опинилася на волі. Вона дивилася, як Дамбо виробляє у повітрі всілякі піруети, і махала йому хустинкою.
А решта слонів із захопленням спостерігала, як Дамбо готується до виступу. Вони більше не сміялися з малюка.
— Цей хлопчина багато чого доб’ється – говорили вони і сперечалися, хто першим помітив незвичайний талант слоненятка Дамбо.
