Квіти
Під віконцями на сонці
у весняному саду
у земельку, як в постельку,
я насіннячко кладу….
Під віконцями на сонці
у весняному саду
у земельку, як в постельку,
я насіннячко кладу….
Годі, діти, бігати,
гратись у дворі!
Час уже обідати
нашій дітворі….
Вечоріє. Сутеніє.
А в кімнаті на вікні
Щось у темряві біліє —
Мабуть, яблучка смачні!
Мама яблучка купила,
Щоб Марійка їх поїла,…
– Тук-тук… – Хто там? – Це я – сон, Прийшов брати тебе у полон! – У який? – В казковий: Іграшковий і цукерковий! – …
Мале щеня хвостом махає —
воно зі мною розмовляє.
І я — даю вам слово!—
збагнув хвостату мову:..
П’ятикласниця Людмила
вранці
мамі заявила:
— Все!
До школи я —
не йду!
Я не стерплю
цю біду…
Кошенятко на дивані
Примостилось біля Тані.
Таня книжечку читає,
Сторінки перегортає…
Це було давно-давно
У карпатськім краї,
Ще коли літали там
Лебедині зграї.,…
Хтось постукав уночі,
Швидко я знайшла ключі,
Відчинила, і до хати
Зайченя зайшло вухате.
Стало в кутику сумне,…
Зайченятко в яму впало,
Задню лапку поламало.
Бідне, бігати не може.
Хто маленькому поможе?..
Сьогодні
все навкруг —
не так…
Чомусь задача —
непроста,
чомусь цукерка —
несолодка,
Плаче книжка нишком.
Захворіла книжка —
Нерозумні малюки їй обшарпали боки.
Ви не плачте, люба книжко,
Полікую я вас трішки…
В пилососа, в пилососа
Довгий хобот замість носа,
Довгий хобот-ненажера
Олівці мої звечеряв
І хотів у кошеняти
Рибку-іграшку відняти…
З дідусем жену отару
Крізь вечірню теплу хмару.
І в оцій туманній хвилі —
Білі трави, вівці білі,
І дзвіночки дзвонять збоку…
Сонце вже похиле й смутнувате.
Вже донизу сонечко росте.
Вже йому не треба нахилятись,
щоб у щічки цілувать дітей…
Туки-таки… По кімнаті
ходять ходики окаті.
Туки-таки, туки-так —
біга стрілка золота…
Шапочка у глині,
Сажа на коліні,
Пальчики зелені,
Плаття у смажені.
У смажені навіть ніс,
На щоках сліди від сліз.
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля…
Якщо
дві руки
до лопати
додати,
а потім додати
бажання завзяте,
а потім
відняти від них…
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» — мене питали,
Але я не признавалась…
– Ти кинув, Грицю, лист до скриньки, чи не кинув?
– Лист, тітонько? Та, певно, тому десь з годину.
– Це правда, Грицю? Ти повинен відповісти!
– Це правда, тітонько, щоб я вмер на місці!…
Хто це там заліз по вуха
Під велику ковдру з пуху?
Хто на подушках м’якеньких
В ліжку снідає завжди…
Збилась я сьогодні з ніг –
Бо кудись мій цуцик зник.
Я шукала – не знайшла,
І засмучена прийшла…
В Співовицях, славнім місті,
На вулиці Веселинській,
Прожива співець чудовий,
Пан Траліслав Тралялинський…
Ми з товаришем моїм
Живемо на диво всім:
Завжди разом, як один,—
Куди я…
Ми з тобою нерозлучні цілий день.
Проспівали, мабуть, більше ста пісень.
Ми награлися ляльками і м’ячем,
Ще й на вулиці промокли під дощем…
Мене за довгий язичок
батьки поставили в куток.
Поклявсь я татові і мамі
язик тримати за …
Це була звичайна вуличка.
Липи. Лави. Квітники.
Школа. Біля школи—«Булочна».
Блиск веселої ріки…
Киця прокидається —
Лапками вмивається.
Квітка прокидається —
Росами вмивається…
Що б мені не говорили
хтось з батьків чи вчителів,—
я на все шукаю рими,
ніби хтось мене завів…