Весна (уривок з поеми “Гайдамаки”)
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
Христос воскрес! Співає вся природа,
Величний гімн несеться до небес.
Хоч Він помер з любови до народа,
Із гробу встав, у величі воскрес…
Ой, музика гарно грає,
Мило, звучно, дзвінко так,
Півник крилами махає
І дає оркестрі знак…
Цвітуть квітки барвисті та пахучі.
Цвітуть навкруг, і в парку, і в саду.
Квітками вкриті ліс, поля і кручі,
Колише вітер травку моподу…
Ось і провесна! Пора нам
На город заглянуть, діти!
Сніг стопився, а з-під нього
Вже сміються перші квіти…
Химерний березень! —
Раз плаче, раз сміється, —
Посипле дощиком, сніжечком прикрасить,
Несмілим сонечком крізь хмари обізветься,
Засмучених діток розвеселить…
Все у зелені довкола:
Пасовище і поле.
Мчать струмочки до ріки,
Ліплять гнізда ластівки…
Вночі за вовчими ярами
зайці давали телеграми.
І прочитала так сосна…
Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.
Полям — сніги поталі,
лісам — траву і листя,…
Переярками та узлісками,
по розлитій з весни воді,
гуси плавають між берізками,
білі-білі, як лебеді…
Ворони каркали у кронах.
Світило сонце з висоти.
Бруньки мовчали при воронах..
Вже й сон-трава перецвітати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червоні черевички убереться
і людям одмірятиме літа.
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила…
«Весна прийшла!
Тепло знайшла!» —
Кричать дівчатка й хлопчики.
«Цвірінь! Цвірінь!
Журбу покинь!» —
Клопочуться горобчики…
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла…
Надійшла весна прекрасна,
многоцвітна, тепла, ясна,
наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,
повно гомону, розмови…
Якось я спитала у Весни:
– Ти чому приходиш, поясни?
І весна сказала прямо:
– Поспішаю я на свято Мами!
Поспішають квіти проростати,
Поспішають журавлі вертати,
Поспішає сонечко теплішать,
Поспішають діти розумнішать…