Стрілець малинівку весною вбив.
Та хай би все нещастя те на ній кінчилось.
Так ні; за нею й іншим трьом біда судилась:
Він троє пташенят її посиротив.
Безсилі ще були, пушок ледь-ледь синів,
Малята терплять голод
І холод,
Даремно виглядають матір звідусіль.
«Аж серце тисне біль,
Коли на них поглянеш;
Не можна стримати жалю ніяк…»
Лисиця птицям мовить так,
Коло гнізда сиріток сівши на поляні:
«Не киньте, любі, без підмоги цих дітей;
Бідненьким хоч гуртом знесіте по зернині,
До їх кубелечка приткніть по соломині:
Спасете цим життя дитині;
Це діло добре і святе!
Зозулько, глянь, та ти вже й так линяєш:
Не краще вже себе підскубти трохи дать,
Щоб постіль пір’ячком твоїм в кублі послать?
Однак його згубить ти даром маєш.
Ти, жайворон, якби схотів,
То не крутився б вище неба.
А в полі, в луках пошукав би їм харчів, —
З сирітками ділитись треба.
Ти, горлице, — твої пташата підросли,
І харч знайти собі й самі б уже могли:
Так ти б з свого гнізда перелетіла
І, замість матері, сиріток гріла,
А діток би твоїх сам бог, як міг,
Беріг.
Ти б, ластівко, комах збирала,
Сиріток ними б частувала.
Ти б, соловей, — співець весни, —
Ти знаєш сам, як голос твій милує серце, —
То ж поки їх зефір колише у кубельці,
Піснями б їм своїми ти навіяв сни.
З такою ніжністю, — що вже й казати! —
Ви сиротам були б тепер, як рідна мати.
Послухайтесь мене: докажем, що в лісах
Є добрії серця, і що..» При цих словах
Сирітки ті, як, звісно, діти,
Не змігши більше голоду терпіти,
Попадали з кубла в траву.
А що ж кума? — Мерщій їх з’їла:
Й повчання свого не кінчила.
***
Читачу, не дивуй!
Хто справді добрий, — слів своїх дарма не тратить,
А мовчки робить діло він:
Хто ж дзвонить про добро, немов пустенький дзвін, —
Для себе вміє лиш добро шукати,
Бо у біді чужій нема для нього втрати.
На ділі і людей багато є таких —
Рідня Лисиць отих.
Переклад П. Сліпчука
Мораль байки: Гарні слова про доброту нічого не варті, якщо вчинки їм суперечать. Людина може співчувати чужому нещастю та багато говорити про милосердя, але справжня доброта перевіряється лише справами. Байка висміює лицемірство та показну жалісливість.
Запитання для обговорення
- Що сталося з пташенятами, яких побачила Лисиця?
- Як Лисиця говорила про їхню долю?
- Чому спочатку її можна було вважати доброю та співчутливою?
- Що Лисиця зробила насправді?
- Чому її слова не відповідають її вчинкам?
- Чого навчає байка «Добра лисиця»?
