Добре торгувалось

Чи в Києві, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці,
Ходив чумак з мазницею
Помежи крамниці.

І в крамницях, куди глянеш —
Сріблом-злотом сяє,—
А йому то і байдуже:
Він дьогтю питає!

Реготять купці дурнії;
А він тільки сплюне
Та й до другої крамниці,
Багатшої, суне.

В найбагатшії крамниці
Два купці сиділо,
І туди чумак заходить
З мазницею сміло:

«Добридень вам, добрі люди!»
Та й зачав питати,
Чи нема у них принаймні
Дьогтю де продати.

«Нету, нєту!» — купці кажуть
Та й, шельми, сміються:
«Здесь не дьоготь, только дурні
Одні продаються!»

А чумак їм: «То нівроку ж
Добре торгувалось,
Що-йно два вас таких гарних
На продаж осталось».