TOU

Довгим зимовим вечором

Довгим зимовим вечоромОго, які кучугури намела завірюха? Усі пеньки засипало снігом. Сосни глухо рипіли і розгойдувалися від вітру, і тільки трудівник — дятел довбав і довбав десь угорі, ніби хотів продовбати низькі хмари і побачити сонце.
Їжачок сидів у себе вдома біля пічки і вже не вірив, що колись прийде весна.

«Швидше б,— думав Їжачок,— задзюрчали струмки, заспівали птахи і перші мурашки побігли по стежках!.. Тоді б я вийшов на галявину, крикнув на весь ліс, і Білка прибігла б до мене, а я б їй сказав: «Привіт , Білко? Весна прийшла? Як тобі зимувалося? А Білка розпушила б свій хвіст, помахала ним у різні боки і відповіла: «Привіт, Їжаче! Як здоров’я? І ми б побігли по всьому лісу і оглянули кожен пеньок, кожну ялинку, а потім стали б протоптувати торішні стежки… Ти протоптуй по землі, сказала б Білка, а я поверху! І застрибала по деревах.

Потім ми б побачили Ведмедика.
“А це ти!” — гукнув би Ведмедик і став допомагати мені протоптувати стежки.
А потім ми б покликали Ослика. Тому що без нього не можна прокласти велику стежку.
Ослик біг би першим, за ним — Ведмедик, а вже за ними — я… «Цок-цок-цок — стукав би Ослик копитцями, «топ-топ-топ — тупотів Ведмедик, а я б за ними не встигав і просто котився. Ти псуєш доріжку! — крикнув би Ослик.— Ти всю її розколупав своїми голками!..»
— “Не біда! — усміхнувся б Ведмедик. — Я побіжу за Їжачком і втоптуватиму землю».— «Ні, ні,— сказав Ослик,— нехай краще Їжачок розпушує городи!»

І я став би качатися по землі і розпушувати городи, а Ослик з Ведмедиком — носити воду… «Тепер розпушіть мій!» — попросив би Бурундучок. “І мій!” — сказала б Лісова Миша… І я качався б по всьому лісу і всім приносив користь.
А тепер ось доводиться сидіти біля печі,— сумно зітхнув Їжачок,— і ще невідомо, коли прийде весна…»

Якщо сподобалось? Поділіться з друзями:
0 0 голосів
Рейтинг статті

0 Коментарі
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі