Здивовані квіти
Сю ніч зорі чомусь колючі, Як налякані їжачки. Сю ніч сойка кричала в кручі,…
Вірші Ліни Костенко
Соловейко застудився
Дощик, дощик, ти вже злива! Плаче груша, плаче слива. Ти періщить заходився, соловейко застудився.…
Після дощів смарагдова діброва
Після дощів смарагдова діброва, на білій ріні річка говірка. І смужка сонця тонко пурпурова…
Шипшина важко віддає плоди…
Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава. Вона кричить: — Людино, підожди!…
Я хочу на озеро Світязь
Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничних лісів. Воно мені виникло звідкись, у…
Сю ніч зорі чомусь колючі
Сю ніч зорі чомусь колючі, як налякані їжачки. Сю ніч сойка кричала з кручі,…
Осінній сад
Осінній сад ще яблучка глядить, листочок-два гойдає на гілляках. І цілу ніч щось тихо…
Телеграма – блискавка
Вночі за вовчими ярами зайці давали телеграми. І прочитала так сосна...
Перекинута шпаківня
Плаче шпак уранцi пiсля зливи, Де шумлять на греблi явори, Що шпакiвню вiтер чорногривий…
Бузиновий цар
У садочку-зеленочку Ходить вишня у вiночку. Хтось iй грає на дуду, Подивлюся я пiду...
Польові дзвіночки
Піднімає джміль фіранку. Каже: — Доброго вам ранку! Як вам, бджілко, почувалось? Чи дощу…
Чародійне слово
Хлоп’я у полі стежкою прошкує. Метелик білий в маки залетів. Чорненький котик в снопиках…
Берізки по коліна у воді
Переярками та узлісками, по розлитій з весни воді, гуси плавають між берізками, білі-білі, як…
Зелені дзьобики бруньок
Ворони каркали у кронах. Світило сонце з висоти. Бруньки мовчали при воронах..
Веселий дощ
Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок…
Перший пароплав
Було це вранцi. Я ще трохи спав. На землю скочив босими ногами, Як привiтався…
Вербовi сережки
Бiля яру, бiля стежки Одягла верба сережки. Головою хилитала, Потихесеньку питала:...
Місяць уповні
Вибіг місяць з-за діброви, погубив на вітрі брови, заховав за спину руки, ходить лисий,…