У глибокому лісі, де сонячні промені грайливо танцювали серед листя, жила маленька фея на ім’я Еліна. Вона була ніжною, мов ранковий туман, і мала найяскравіші крила серед усіх лісових фей. Але був один секрет, який Еліна берегла від усіх: вона не вміла літати.
Кожного разу, коли феї злітали в небо, малюючи своїми крилами барвисті візерунки, Еліна лише стояла на землі й дивилася вгору. Вона боялася зізнатися, що її страх висоти не дозволяє їй здійнятися в небо.
Одного ранку, коли всі феї збирали ранкову росу, до неї підійшов маленький жук-короїд на ім’я Тіко.
– Чому ти ніколи не літаєш разом з іншими? – запитав він.
Еліна зітхнула:
– Я боюся впасти. Що як мої крила слабкі й не зможуть мене втримати?
Тіко замислився і сказав:
– А якщо ти навчишся літати поступово? Замість висоти спробуй зробити перший маленький крок.
Еліна вирішила спробувати. Тіко допоміг їй знайти затишну галявину, де вітер був лагідний, а трава м’яка. Фея змахнула крилами і… підстрибнула! Це був лише короткий політ, але вона не впала. З кожним днем її польоти ставали довшими, а впевненість – сильнішою.
Якось Еліна прокинулася й побачила, що весь ліс огорнув густий туман. Інші феї сховалися в своїх будиночках, боячись заблукати. Але раптом Еліна почула тоненький голосок:
– Допоможіть! Я загубився!
Це був малий їжачок, який не міг знайти дорогу до своєї мами. Еліна зрозуміла, що це її шанс. Вона набралася сміливості, розправила свої крила й злетіла вгору. Високо в небі, над туманом, вона побачила обриси їжачкової мами і допомогла малюкові дістатися додому.
Коли туман розсіявся, усі феї дізналися про подвиг Еліни. Відтоді вона не лише навчилася літати, а й зрозуміла: страхи зникають, якщо зробити хоча б один маленький крок назустріч мрії.
З того дня Еліна стала однією з найсміливіших фей лісу, і всі казали, що її польоти схожі на справжній танець радості. 🌟
