Це відбулося давним-давно у прекрасному французькому місті Парижі. Циганський табір спробував знайти притулок у найбільшому соборі міста, відомому як Нотр-Дам, але там на них чекали солдати. Вони збиралися заарештувати циган і усіх винищити.
Головним у солдатів був офіцер на ім’я Фролло. Він ненавидів практично всіх людей на світі, а особливо циган.
Лише одна циганка зі згортком у руках зуміла вирватися з рук солдатів. Шукаючи захисту, вона побігла до дверей собору, але їй не вдалося потрапити усередину. Фролло вирвав згорток у неї з рук і штовхнув жінку так сильно, що та впала, вдарилася головою об бруківку і померла.
Фролло думав, що в згортці будуть крадені речі, і дуже здивувався і розсердився, коли побачив дитину. Голова і тіло бідолахи були не такими, як у інших дітей, тому Фролло збирався втопити дитину в колодязі, але його зупинив добрий священник собору:
— Ви цього не можете зробити! – прокричав він. — Ви на святій землі Нотр-Дама!
— Чудово, — процідив крізь зуби Фролло. — Якщо ви хочете, щоб це потворне створіння залишилося живим, прихистіть його у себе. Йому підходить ім’я Квазімодо.
Минуло двадцять років, і Квазімодо перетворився на сильну молоду людину. Але він був не таким, як усі. Через горб і потворне обличчя священник заборонив Квазімодо виходити з храму, доручивши йому щодня дзвонити у великі дзвони собору.
Квазімодо навчився лазити по безлічі веж і шпилів церкви швидше за мавпу і любив дивитися на прекрасне місто, що простягалося під ним.
Але юнакові було дуже самотньо. Йому так хотілося спуститися вниз на вулиці і потоваришувати з людьми, які по них ходили… От тільки священник сказав йому, що він страшний виродок, і якщо люди побачать його, то стануть ненавидіти і зневажати.
Квазімодо зітхнув і сказав маленькій пташці, що сиділа поруч із ним: «Все, про що я прошу, — це один день поза цими стінами. Лети, маленький пташку, насолоджуйся свободою великого світу».
Єдиними друзями Квазімодо були три кам’яні статуї у вигляді різних фантастичних істот. Їх звали Віктор, Х’юго та Лаверн. Вони розмовляли з ним, принаймні йому так здавалося.
— Сьогодні буде Свято блазнів, — сумно сказав своїм кам’яним друзям Квазімодо. – 0, як би я хотів взяти участь у ньому!
– Так вислизни назовні, – відповів Х’юго, товста статуя. — Наставник нізащо про це не дізнається.
— Іди й повеселись! — додав Віктор, висока та серйозна статуя.
— Згадай, що ти казав тій маленькій пташці, — сказав Лаверн. — Нікому не хочеться тут сидіти вічно.
Далеко внизу танцювала гарна дівчина з біленькою кізкою, навколо якої зібрався величезний натовп. Її звали Есмеральдою. Вона була циганкою. Злі солдати помітили її та вирішили заарештувати, щоб відібрати зароблені нею гроші.
Але тут раптом з’явився несподіваний рятівник на коні. Вершника звали Фебом, він прибув до Парижу, щоб стати капітаном солдатів. Але Феб був не такий, як вони. Він мав добре серце, і вважав, що обов’язок солдата — захищати людей, а не грабувати їх. Не роздумуючи, він направив коня вперед, розігнавши жадібних розбійників, які не чекали опору.
— Вибачте мого коня, — реготав Феб. —Я ще не навчився з ним справлятися.
Тут солдати помітили офіцерську форму під плащем Феба й побоялися суперечити.
— Вибачте нас, мосьє, — тремтячими голосами просили вони.
Тим часом Есмеральда зі своєю кізкою була вже далеко.
Незабаром після цього Феб прийшов з доповіддю до свого нового начальника. Ним виявився той самий злий Фролло! Він сказав Фебу, що його основною роботою під час Свята блазнів буде затримання злодіїв, насамперед циган.
– Чому циган? – здивувався Феб.
— Бо вони злі люди й ненавидять нас, — холодно відповів Фролло. — На жаль, вони мають безпечний притулок у стінах цього міста. Вони називають його Палацом чудес. Але одного разу я знайду його, і тоді всім циганам прийде кінець!
Пізніше того ж дня Феб отримав наказ від Фролло супроводжувати його на Свято блазнів. Лиходій ненавидів це свято, бо не міг дивитися, як веселяться бідні люди. Але навіть Фролло, побачивши, як танцює Есмеральда, остовпів. Тому він не помітив, що Квазімодо вийшов із собору і приєднався до святкування.
Нарешті, Клопен, циганський барон, оголосив початок щорічного змагання. Той, у кого буде найстрашніша і найпотворніша маска, стане Королем блазнів.
Есмеральда побачила у натовпі Квазімодо і витягнула його на сцену.
— У тебе найпотворніша маска, яку я коли-небудь бачила, — сказала вона Квазімодо. – Ти заслуговуєш на те, щоб стати Королем блазнів!
Дівчина спробувала зняти «маску» з Квазімодо і зрозуміла, що помилилась. Їй стало соромно за свої слова, але вже було занадто пізно.
Клопен коронував Квазімодо Королем блазнів. Бідолаха з радістю дивився, як натовп вітає його і кидає йому квіти.
Але пізніше солдати почали кидати в юнака гнилими овочами, щоб зробити його ще потворнішим, натовп сміявся і приєднався до них.
Фролло дивився на це зі своєї почесної ложі. Його переповнювала лють, адже Квазімодо не послухався наказу і залишив стіни собору! Тому коли солдати прив’язали бідолаху до ганебного стовпа, він і не подумав допомогти нещасному переляканому юнакові. Не дозволив він втрутитись і Фебу.
Зрештою, Есмеральда не змогла більше виносити цього ганебного видовища, піднялася на сцену і розрізала пута Квазімодо.
Жорстокий Фролло був лютий, що Есмеральда звільнила Квазімодо. Він наказав своїм людям заарештувати циганку, але Квазімодо допоміг дівчині та її кізці на ім’я Джалі сховатися в церкві.
Феб бачив їх і пішов за ними.
– Ти прийшов заарештувати мене? — запитала Есмеральда.
У цей момент до церкви увірвалися Фролло та ще кілька солдатів.
— Витягніть її на вулицю і заарештуйте! – закричав злісний Фролло.
Але тут з’явився священник.
– Фролло, – погрозливо сказав він, – ти знаєш, що не можна вриватися в дім божий. Негайно виведи своїх людей!
Фролло залишалося лише підкоритися. Коли Феб пішов за ним, Есмеральда помітила задоволену усмішку на обличчі доброго офіцера.
Але тепер Есмеральда опинилася замкненою у церкві. Фролло поставив своїх людей біля всіх виходів і наказав їм заарештувати дівчину, як тільки вона спробує покинути свій притулок.
Почувши кроки за спиною, Есмеральда обернулася і побачила перед собою того дивного сором’язливого юнака, якого коронували Королем блазнів.
Квазімодо був дуже сором’язливий і одразу втік до своєї кімнати у вежі. Есмеральда пішла за ним. Перше, що вона побачила, – це дивовижні ляльки та будинки, зроблені його руками. Розумна дівчина зрозуміла все з першого погляду.
— Так це твій світ… Але ти хочеш бути частиною великого світу, правда? — обережно спитала вона.
Квазімодо кивнув і почервонів.
Есмеральда взяла Квазімодо за руку.
— Ми, цигани, можемо багато сказати про людину по її руці. Фролло вважає мене злодійкою, а тебе страховиськом. Але твоя рука каже, що ти зовсім не такий. Я впевнена, Фролло помиляється.
— Я знаю, як вибратися звідси, щоб Фролло не побачив тебе, — сказав Квазімодо. – Я легко можу спустити тебе з Джалі вниз по стіні.
Так він і зробив.
Коли вони опинилися на землі, Есмеральда поцілувала Квазімодо і подарувала йому намисто.
— Воно допоможе тобі знайти Палац чудес, якщо тобі колись знадобиться допомога, — прошепотіла вона і втекла геть.
Коли Фролло дізнався, що Есмеральди у церкві немає, він наказав своїм солдатам шукати її всюди.
Варто було запідозрити, що хтось із городян укриває циган, цю людину одразу ж заарештовували. Навіть добрий Феб не міг нічого вдіяти, щоб зупинити беззаконня.
А ненависть Фролло зростала. Дійшло до того, що він підпалив будинок одного мірошника. Відважному Фебу довелося увірватися до палаючого будинку, рятуючи мірошника та його родину. Перелякана Есмеральда спостерігала за цим, загорнувшись у плащ.
«Який же він добрий і хоробрий!» — думала вона, дивлячись, як Феб допомагає невинним людям.
Фролло оскаженів, дізнавшись, що Феб рятує бідняків, і наказав заарештувати його.
Для Есмеральди це було занадто: вона кинула камінь у коня Фролло, той став дибки і скинув негідника на землю. Феб у цей час скочив на коня і спробував втекти. Солдати, за наказом Фролло, почали стріляти у нього з луків
На нещастя для Феба, одна з пущених навздогін стріл поранила його в плече і він впав у річку
— Нехай зрадник потоне, — холодно процідив Фролло. — Вперед, треба спіймати дівчисько.
Есмеральді вдалося сховатись під мостом. Через деякий час солдати пішли, вона стрибнула у воду і витягла напівмертвого Феба з річки. Пізніше, коли стемніло, вона за допомогою друзів перенесла пораненого сміливця до стін Нотр-Дама.
Квазімодо дивився, як Есмеральда доглядає пораненого Феба, і йому було сумно. Сумно тому, що вона завжди буде для Квазімодо лише другом, адже вона любила одного Феба.
Почувши важкі кроки на сходах, Есмеральда зрозуміла: час втікати. Але спочатку вона взяла з Квазімодо обіцянку, що він не залишить у біді її коханого, а Феб встиг заховатися під стіл.
З’явився жорстокий Фролло. Він знав, що Квазімодо може відвести його до Есмеральди, тому приготував для нього підлу брехню.
— Я знаю, де ховається циганка, і завтра заарештую її!
На щастя для Феба, Фролло не здогадувався, що той ховається під столом.
Коли Фролло пішов, Феб вибрався зі свого укриття.
— Ми повинні попередити Есмеральду, — сказав Феб. – Ти знаєш, де вона?
Квазімодо показав Фебу намисто, яке дала йому циганка, і сказав:
— Це щось подібне до карти. Якщо йти за нею, ми знайдемо дівчину.
І вони обоє опинилися в Палаці чудес, єдиному безпечному місці для циган у всьому Парижі.
Але Фролло зі своїми людьми стежив за Квазімодо та Фебом. Вони увірвалися за ними і схопили не лише Есмеральду, але і її друзів.
— Закувати цього виродка в кайдани! — лютував Фролло, вказавши на Квазімодо. — Дівчисько спалити як відьму, а зрадника Феба замкнути в клітці поруч із місцем страти.
Вже в церкві Квазімодо, сповнений люті, звільнився від ланцюгів і кинувся на допомогу Есмеральді, яка непритомна висіла на стовпі.
Звільнивши її і взявши на руки, він почав вибиратися нагору.
Тоді Фролло наказав своїм людям стріляти по ним із луків.
Але Квазімодо виявився спритнішим і втік від ворогів.
Коли Есмеральда опам’яталася, Квазімодо вирішив віднести її в безпечне місце на одному з балконів церкви, але злий Фролло пішов за ними у вежу. Витягнувши меч, він кинувся за Квазімодо та Есмеральдою, вибіг на балкон….і одним ударом перекинув Квазімодо через огорожу.
На щастя, Есмеральда встигла схопити його за руку.
— Тримайся! — гукнула вона.
І тоді сталося диво: стара статуя під ногами Фролло обвалилася — лиходій звалився з величезної висоти на кам’яну бруківку. На жаль, Есмеральда не змогла втримати руку Квазімодо, і він полетів за Фролло!
На допомогу прийшов Феб, який, скориставшись метушнею, зумів втекти. Висунувшись назовні, він встиг схопити Квазімодо і відтягнути його в безпечне місце. Усе неприємності закінчилися
Квазімодо дзвонив у дзвони, сповіщаючи про повернення в місто свободи і справедливості. А коли Феб та Есмеральда взяли його за руки і вивели з церкви на вулицю, сльози щастя з’явилися на його очах. Нарешті, він теж став частиною великого світу!
Феб розповів городянам, що відтепер солдати будуть їм друзями. Усі почали вшановувати його, обійматися з Есмеральдою та її друзями-циганами. І навіть давні статуї Нотр-Дама посміхалися, дивлячись на них.