Над помарнілою від спеки стороною
Велика хмара пронеслась;
Не освіживши землю й краплею одною,
Вона густим дощем над морем розлилась
І вчинком цим хвалилася перед горою.
«Кому дала добра
Ти щедрістю такою?» —
Сказала Їй гора:
«Згадаєш — серце мре від болю!
Коли б свій дощ ти над полями пролила,
То цілу область ти від голоду б спасла:
А в морі, друже мій, води й без тебе вволю».
Переклад П. Сліпчука