Жив – був один праведник. Звали його ребе Еліезер. Одного скорботного дня його взяли в полон татари і продали в рабство в далеку країну. Купив його один багатий чоловік і подарував наміснику цієї країни. А намісник зробив його своїм особистим слугою. Одного разу король зібрався йти війною на свого ворога і почав просити намісника поради, але той не зміг допомогти королю. Розгнівався король і прогнав намісника. Засмутився намісник. Побачив це хлопчик Еліезер, почав допитуватися, що сталося. Намісник розповів йому про своє лихо. Тоді хлопчик Еліезер помолився, і голос з Неба підказав йому, яку пораду треба дати королю. З цією порадою намісник одразу подався до палацу. Король одразу здогадався, що ця непроста порада була кимось підказана.
– Порада твоя дуже мудра, сказав він, не інакше як ти раз здобув її за допомогою чаклунства.
Намісник дуже злякався, він подумав, що його покарають як чаклуна, і зізнався, що цю пораду йому дав його єврейський слуга.
Король закликав до себе ребе Еліезера і зробив його своїм радником. Через деякий час король поплив завойовувати ворожу фортецю. Разом із королем на першому човні був ребе Еліезер. У сні ребе Еліезеру було повідомлено, що фортецю взяти дуже важко, оскільки всі човни, наближаючись до неї, розбиваються на тріски. Щоб переконатися в цьому, ребе Еліезер порадив посадити в човен засуджених на смерть страшних злочинців і направити цей човен в сторону фортеці. Не встиг човен підійти впритул до ворожої фортеці, як розбився і пішов на дно. Побачив це король і став у всьому слухатися порад ребе Еліезера. За допомогою цих порад фортеця незабаром була взята. Сильно прославився після цього король. Військо його стало найсильнішим у світі, а багатства незліченними. Не забув король заслуг свого розумного радника і зробив його своїм намісником.